12.11.2018 00:37
Без обмежень
27 views
Rating 0 | 0 users
 © Каріна Зарічанська

Письмо в прошлое

Привет, мой друг. Или не друг?

Зачем пишу? Сама не понимаю...

Меня переполняет вновь испуг, 

Но правда слишком горька— я скучаю.


Я знаю точно, ты меня не помнишь.

А может быть, и никогда не знал?

Я не обижусь. Только честно, точно

Скажи мне правду: ты по мне скучал?


Я каждую минуту. И, как сегодня, помню—

В твоих глазах лишь юношеский вздор.

Я вспоминаю каждый миг с огромной болью.

Ах, лучше бы мне кто-то память стёр.


Хочу забыть тебя хотя б на миг:

Заветная мечта— пойти в забвение.

Вдаль от любви, от злых людей, интриг, 

Но на прощанье подари прикосновение...


Теперь уйду. На этот раз уж точно.

Забуду навсегда сладкий недуг.

Прощай! С наилучшими пожеланиями, 

Тобой навеки вновь забытый друг.

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Вірш, Про любов, Про зраду, Про життя, Про дружбу

Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Кажуть / Есе | Каріна Зарічанська». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Каріна Зарічанська.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Каріна Зарічанська

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо