16.11.2018 20:34
Без обмежень
32 views
Rating 5 | 1 users
 © Добродій Ольга Іванівна

Небо

А по небу пливуть хмаринки…

Повні відра везуть води…

Заховались в них дрібні краплинки

І підмочені холоди…


А у небі вітер літає…

Мов чабан, отари овець, 

Сірі хмари докупи зганяє, 

Чеше коси його гребінець.


А саме небо – синь неозора, 

Така ясна – аж очі болять.

Оксамитово-смарагдОва, 

Тільки лебедів пари летять.


Як життя вже втомило тЕбе

Заважають проблеми іти, 

Подивись у осіннє небо, 

Наберися його чистоти.


Бо в житті, щоб людиною бути, 

Мало впевнено йти по землі, 

Щоб про мрію свою не забути, 

Треба небо нести на чолі.

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Вірш

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Їжачок / Вірш | Добродій Ольга Іванівна». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Чи я кохаю? / Вірш | Добродій Ольга Іванівна». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Добродій Ольга Іванівна.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Добродій Ольга Іванівна

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо