23.11.2018 21:36
Без обмежень
47 views
Rating 5 | 6 users
 © Панін Олександр Миколайович

Голодомор

Реквієм


До кісток і до серця

Голод прогриз

Жаху і болю ходи, 

Голода горе -

отруєний хмиз, 

джерело лихої

біди.


Пам`ять пекуча, 

пам`ять страшна, 

голодних страхіть заметіль, 

Але необхідна вона, 

без неї - страхіття та біль.


*


Мор голодом, страта голодом, 

Це - зброя убивць проклятих.

Нетяма* просякнута холодом, 

Не буде пробачення іродам, 

Мор голодом, страту голодом

Навічно запам`ятати!

Мор голодом, страта голодом, 

Це - зброя убивць проклятих.



Нікому, ніколи

більш Горя

Не знати!

Загиблим -

Салют Зорепадом!


.......................


*Забуття

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Драматичний вірш

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Цвяхи (Жарт) / Жартівливий вірш | Панін Олександр Миколайович». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Ніч торгів (Як візіри хана Осота пиляли бюджет) / Драматичний вірш | Панін Олександр Миколайович». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Панін Олександр Миколайович.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 26.11.2018 22:42  © ... => Тетяна Ільніцька 

Вічна Пам`ять! 

 26.11.2018 08:54  Тетяна Ільніцька => © 

Вічна пам`ять усім, хто загинув від голодомору. 

 25.11.2018 16:07  © ... => Тадм 

Дякую, шановна пані Тетяно. 

 25.11.2018 13:37  Тадм => © 

Важко коментувати. Болісна тема, але дійсно потрібно писати, щоб пам"ятати....  

 25.11.2018 12:08  Надія => © 

Дякую, Олександре Миколайовичу, за співчуття. Немає мами вже 14 років. Вічна пам`ять... 

 25.11.2018 00:56  © ... => Надія 

Дякую, пані Надіє!
Світла пам`ять
Вашій Матусі! 

 24.11.2018 23:54  Надія => © 

Олександре Миколайовичу, дякую за пам`ять. Моя мама пережила голод у 1921-1923, у 1932-1933, у 1946-1947 роках. Коли вона була вже тяжко хворою у 2004 році, я привозила їй різні смаколики, вона сумно дивилася і казала: — Якби все оце мені дали у 33році, я б все з`їла. Тоді я могла їсти, тільки нічого було. А тепер є що їсти, та я не можу.

***Пухлина була у неї в стравоході. Я дивилася на неї і плакала... Отак життя знущалося над людьми.  

 24.11.2018 18:06  © ... => Костенюк 

Дуже вдячний, шановний пане Костенюк. 

 24.11.2018 17:44  Костенюк => © 

Натхненно. Як і слід писати про Це... 

Публікації автора Панін Олександр Миколайович

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо