05.12.2018 11:59
Без обмежень
11 views
Rating 0 | 0 users
 © Українка Леся

Скрізь плач, і стогін, і ридання

Скрізь плач, і стогін, і ридання

Несмілі поклики, слабі, 

На долю марні нарікання

І чола, схилені в журбі.


Над давнім лихом України

Жалкуєм-тужим в кожний час, 

З плачем ждемо тії години, 

Коли спадуть кайдани з нас.


Ті сльози розтроюдять рани, 

Загоїтись їм не дадуть.

Заржавіють від сліз кайдани, 

Самі ж ніколи не спадуть!


Нащо даремнії скорботи?

Назад нема нам воріття!

Берімось краще до роботи, 

Змагаймось за нове життя!



Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Вірш, Для школярів, Про Україну

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами / Лист | Українка Леся 18». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Жіночий портрет / Вірш | Українка Леся». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Леся Українка.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Леся Українка

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо