05.12.2018 23:05
Без обмежень
16 views
Rating 5 | 1 users
 © Юлія Твардовська

Не дай мне уйти

Воздух прохладный, как мятная карамель.

Пока ты пронзаешь сердце, стихами ложишься в душу, 

Я лишь ложусь в твою ветренную постель

И неустанно шепчу, что ты очень мне нужен.

Гневно бросаешь колючий тяжелый взгляд, 

Снова бормочешь любимое "не привыкай".

Ты заливаешь медленно острый яд, 

Я его залпом, словно кедровый чай.

Я, как котенок, сворачиваюсь в клубок

И повторяю, что все еще можно спасти, 

Пускай так неправильно, будто наискосок...

Бей равнодушием, только не дай мне уйти.

 Ноябрь, 2018



Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Любовний вірш

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Ненависть / Есе | Юлія Твардовська». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Юлія Твардовська.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Юлія Твардовська

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо