08.12.2018 14:39
Без обмежень
16 views
Rating 0 | 0 users
 © Василенко Андрій Антонович

Нові вірші

Вірші, глава 2

Частина 9

У НЕБІ, ЯК В ХАТІ.


Вже морок вечірній сідає на землю із неба

І смутою входить у серце і вдушу без тебе, 

Бо ти піднялася в безоблачне небо, як пташка.

І сяєш, як зірка. Без тебе живеться так тяжко…

…Я Місяцем в небі теж скоро вже буду літати

І вічно ми будемо жити у небі, як в хаті.

02.12.2018; 17:48.


СУЧАСНІ ПАНИ


Раніше були і царі, і пани.

Тепер президенти живуть й олігархи –

Нащадками їхніми стали вони, –

Й живуть, припіваючи гарно.

Раніше і старці були і раби, 

А нині бомжі й безробітні живуть –

Такий у людей обездолений путь.

А як у майбутнім пан зватися буде, 

І доки ж терпітимуть люди наругу?

І хто ж, і коли ж накладе резолюцію, 

Щоб знищила безлад такий революція?

02.12.2018; 19:13.


ЛЮБОВ – ЦЕ ЖИТТЯ


Пришла несподівано в душу любов, як узрів я тебе.

З цієї ж пори я чомусь перестав узнавати себе.

Я мріяти став про майбутнє кохання з тобою в житті.

Я став перебірчивим в справах щоденних в сучаснім бутті –

І став я конкретно вже думать як далі з тобою нам жить?

І стала любов повсякчасно із нами вже поруч ходить

Й давати завжди нам потрібні у справах поради, 

Щоб завжди булли ми охайні, кмітливі і раді!

02.12.2018; 20:30.


ЕВОЛЮЦІЯ СЕЛА


І скільки б разів я не їздив провідать батьків, то село

Вже кожного разу для мене все гірше і гірше було.

Раніше на санях каталися діти у балку з гори.

Тоді був у балці глибокий ставок, а нині вже висох ставок

І зараз в селі вже нема золотої пори –

Це час еволюції взяв цю природу уже на замок.

03.12.2018; 12:18.

УКРАЇНСЬКА ДОЛЯ


До чого ж щербата українська Доля в людини…

У влади ж всі зуби рівненькі й живеться їй тихо, 

У неї завжди в кабінетах хороша година –

Вона за собою слідкує і дуже прикметно.

Зате в Україні повзе, як гадюка, скрізь лихо, 

А влада до Долі такої, немов, не причетна…

…Та де ж нам в цім Світі людину спроможну шукати, 

Щоб владі цій зубки рівнесенькі повибивати?!.

03.12.2018; 17:01.


Поету – Миколі Миколаєнко

ДВІ ДЕВ’ЯТКИ ЖИТТЯ


Микола Антонович, Вас з днем народження поздоровляю!

Міцного здоровя, натхнення й наснаги творити бажаю!

Микола Антонович, кращої Долі, ніж в вас, я не знаю.

Й за ці дві дев’ятки тріумфальний я тост підіймаю!

03.12.2018; 18:22.


ТЕЛЕФОННЕ СПІЛКУВАННЯ


Були молоді – спілкувалися часто:

Ми бігали – випереджали один одного у бігах, –

Життя в нас було і медове й квітчасте.

Коли піднімали ми штангу я кріпко стояв на ногах, 

А зараз вже ноги болять і я став не ходячий

Й спілкуюсь лиш по телефону і в позі сидячій.

03.12.2018; 19:14.


ЖДИ МЕНЕ


І точить чекання мій мозок, мов тля, щоб зустрітись з тобою

Ти жди й не сумуй, бо ми знайдемось скоро обоє.

Й хоч в нас відбулася невдала грошева розвідка

І нас роз’єднала обох закордонна поїздка

Без тебе, кохана, і Сонце здається не Сонцем, 

А може у мозку моєму проходить, як сон, це?!

Розлука у нас тимчасова і серце і душу турбує

І нашу любов і кохання, неначе, грабує, 

Але ти чекай й ми з тобою забудем це горе сумне, 

Бо скоро вже нас розшукає програма оця «Жди мене»!

04.12.2018; 12:51.



Поетесі – Надії Філенко

МЕДАЛЬ ЖИТТЯ


Надія Іванівна, ти нагороду високу вже маєш –

Медаль за життя, у якому, як квітка, сіяла і сяєш. 

Така нагорода до тебе у місяці грудні прийшла –

Було це число вісімнадцять, як тебе нагорода знайшла.

У цьому числі, як в медалі, сливе сторона ще й інша.

Про сторону цю ти писала і нині ще пишеш у віршах

…Надія, з другою в числі стороною я поздоровляю

Й міцного здоров’я тобі і наснаги писати бажаю!

05.12.2018; 12:51.


ПОЛІТИЧНІ ХОВРАХИ


Зима вже окутала сніжною ковдрою землю, будинки і воду…

І влада сидить в кабінетах, немов поховались в норі ховрахи, 

І кожен із них сліз не бачить – сліпий і не чує ридання – глухий, –

Їм байдуже горе людей, їм начхати на долю держави й народу…

…Як літом із поля зерна наносив у нору ховрашок, щоб кормитись, 

Так й влада на гроші – державне зерно наложила грабуюче мито.

05.12.2018; 18:09.


ПОЛІТИЧНІ ПАВУКИ


Сплітав, як павук, олігарх павутину, бо знав, 

Що жертва у цім павутинні застряне, 

А жертва для нього – це гроші й державна казна, 

Та й час цей в кармани грабіжні грошима нагряне, 

Бо був олігарх депутатом Верховної ради

І з чинним законом підкупно, уміючи ладив.

05.12.2018; 19:42.


ЖУРАВЛИНА ОСІНЬ


Летять журавлі, мов би букви живі, і вже пишуть про осінь:

Вже літні вітри, мов застигли, і дують повітрям холодним, 

Рослини всі перевдяглися у жовте і простоволосі, 

На землю лягає і морок разом з павутинням бридким, 

Частіше в барлоги залазити стали і звірі голодні…

…Й летять журавлі і з живих букв вже пишуть рядки!  

06.12.2018; 18:37.


ЛІТО ЛЮБОВІ


Любов завітала до нас і в серцях поселилась

І в нашім коханні вона, як і ми, веселилась, 

І мов на горишці вмостилась, як літо, 

Й пильнує із нього за флорою, як вартовий…

Уже й цвіркуни нам співають грайливим привітом, 

Й лежить на столі вже кавун, як живий.

Уже й відсміялися соняхи – зерна темніють, 

Й на чердаках вже голуб й голубка леліють…

…І ми із тобою в саду яблуневім гуляєм, 

І наша любов теж у наших серцях визріває!

06. 12 2018; 19:51.


У НЕСТРИМНІЙ ЛЮБОВІ


З тобою ми спать полягали й дивились на небо в віконце –

На колесі променів в чистому небі котилося Сонце

Й за обрій скотилось, а Місяць виходив на вулицю неба

На зустріч із Зіркою, бо сяяла в нього любові потреба.

Та сон нас не брав і пішли ми у сад й під черешнею сіли –

І вмить у нестримній любові почуттям аж у небо злетіли!

06. 12.2018; 12:58.


ЧОВЕН ЛЮБОВІ


У човні на веслах проміння й неначе, в нім Сонце пливло –

Це я і кохана блищали сріблясто, скупавшись в воді.

Любов в нас була, як не тонучий човен, й на веслах, 

Й на якір кохання її почуття узяло.

Любов нас вела по життєвих дорогах як Долі водій –

Вона у житті нас завжди берегла, як тесло.

06.12.2018; 15:48.

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Вірш

Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Нові вірші (Глава 2. частина 7) / Вірш | Василенко Андрій Антонович». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Василенко Андрій Антонович.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Василенко Андрій Антонович

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо

Сторінка: 1 з 3 | Знайдено: 17
Автор: Василенко Андрій Антонович
АВТОРСЬКІ ЗБІРКИ: Кодова Доля. Глава 2.;
Сортування за: Дата/час опублікування з спад.;