18.12.2018 00:24
Без обмежень
75 views
Rating 5 | 1 users
 © Вікторія Івченко

Зажурена Вкраїна

Моя зажурена Вкраїно, -


Принишкла, тиха у ярмі...


Твоя свобода не загине, 


Але в цім світі - ми самі.


Самі приходимо... І в муці


Колись ідем без каятття.


Вчимось усе життя науці, 


У ній шукаєм сенс життя.


А він щоденно вислизає, 


Тече з-під пальців - у пісок...


І ти не відаєш, не знаєш, 


Коли - за розкладом - урок?


Складай екзамени - щомиті -


Й плати Учителю зерном...


"Чи зійде, чи розвіє вітер? -


Пульсує в скронях метроном.-


Чом по засніженій рівнині


Доріжка місячна біжить?.."


"То - золоті твої зернини


Зливаються в щасливу Мить!"

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Річка мого дитинства: ГІРКА ІРОНІЯ / Мандрівки та туризм | Вікторія Івченко». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «"Принцесо зачаровна, не бійся..." / Вірш | Вікторія Івченко».


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Вікторія Івченко

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо