Світлана Орловська Нам не стояти
нам не чекати часу,
міцно тримати
жорна в своїх руках.
Перемолоти
і автомат, і рясу.
Витерти сльози
в матері на щоках.
Стануть тісними,
кроплені кров` ю, шати,
ваші палаци
на молодих кістках...
Досить брехню
хрестиком вишивати,
в душах покірних
годі плекати страх!
19.12.2018 09:48 Тетяна Белімова => © |
 Українцем бути важко і було важко в усі часи. І досі "гримотить над світом люта битва - за твоє життя, твої права". Василь Симоненко це знав. І знав Євген Плужник, коли казав: "І ось ляжу - родючий гній - На скривавлений переліг... Благословен єси, часе мій! Навчи мене заповітів своїх!" У Вас, Світланко, наша класична українська тема набула нового звучання. |
18.12.2018 20:24 Надія Крайнюк => © |
 Дуже сильний вірш. Дякую! |
18.12.2018 20:11 Каранда Галина => © |
 Сильно |