21.05.2011 18:42
-
745
    
  2 | 3  
 © Плетенцова Елена Юрьевна

Кришталь

Чекала, як земля дощу, 

Мов квітка сонця дожидала 

Душа казала – не прощу, 

Та все одно йому прощала 


Жіноче серце мов кришталь  

Пригорнеш – музика озветься, 

А відштовхнеш, відкинеш в даль –  

На сто шматочків розібється 


Збирали, склеювали вдвох 

Шматочки серця, що згубились 

Ті почуття, що дав їм Бог, 

Здається, знову відродились 


Від щастя пяними були, 

Раділи, тішились, сміялись 

В коханні кожен день жили, 

В любові й ніжності купались 


Та щастя швидко примина, 

Кохання мов вода спливає 

І знову сльози ллє вона, 

І знов як сонця дожидає 


Збирав шматочки серця він, 

Стулить до купи намагався 

Не чути кришталевий дзвін –  

Він разом з серцем обірвався 


Розсипалось чарівне скло, 

Тепер, на жаль, не позбирати 

Його розбили біль і зло –  

Кохання ж вже не врятувати 



Хмельницкая область, 2001

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 23.05.2011 00:23  Лані => © 

Гарно, сумно.