22.12.2018 00:04
Без обмежень
17 views
Rating 0 | 0 users
 © Добродій Ольга Іванівна

Лабіринт

У тобі розчиняюсь, гублюся…

В лабіринті думок почуттів.

Залишитись навіки боюся, 

Я без тебе й в одному з життів.


Аріаднину нитку тоненьку

До грудей причеплю я своїх.

Де коханням співає серденько, 

Перетворює в праведність гріх.


В мить, коли почуття за межею, 

Коли двоє злилися в одну, 

Перестану я бути твоєю, 

Лабіринта межу перетну.


Тільки стогін і крик Мінотавра

Повернутися змусить назад.

Бо для чого самій жити в завтра, 

Якщо вчора зник твій зорепад.


Стану смирно, погляну у очі, 

Час наситити душу твою.

Їж обійми, пий сльози дівочі –

Я з тобою, в тобі лиш живу

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Сліди на снігу / Вірш | Добродій Ольга Іванівна». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Миколай / Вірш | Добродій Ольга Іванівна».


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Добродій Ольга Іванівна

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо