05.06.2009 00:00
-
839
    
  2 | 4  
 © Іванка Веснянка

Ти і я

Далеко десь ти ходиш вечорами 

Повільною ходою по асфальту,  

Ти бачиш всю вечірню цю красу 

Немов знайомишся із іншими світами. 


Але і зараз ця туга не покидає,  

Бо ходиш ти один по тротуарах, 

Бо поруч тут нікого і немає, 

Хто б головним став в твоїх мемуарах. 


Ти намріяв романтичну насолоду,  

Про погляд синіх оченят, 

Що жар несуть і прохолоду, 

А чисті , наче в немовлят. 


А посмішку побачить так бажаєш,  

В ній щирості нема межі, 

Ти справжню половинку скрізь шукаєш, 

Не можеш тут знайти, туди біжи. 


Біжи, блукай, можливо, знайдеш  

Себе ж самого в ній одній, 

І сенс свого життя віднайдеш,  

Адже цей сенс такий простий! 


Ми всі народжені кохати, 

Без цього порожньо в душі,  

Не будеш ти тоді блукати 

Як зомбі темної ночі. 


А може бігти і не треба 

Розплющ нарешті очі ти! 

Я тут, ходжу під тим же небом,  

Все думаюm, коли вже разом будем ми? 


А може я тебе не бачу, 

Можливо, я така сліпа? 

Я часто через тебе плачу,  

Тебе чомусь немає в моїх снах. 


Та доля хоч жорстока іноді буває, 

Вона усе ж подасть нам знак, 

Та хмарка , що у небі там літає 

Зіткне лобами обох нас. 


Так і зав’яжеться між нами почуття, 

Від нашої подібності і різності водночас. 

Години щирого доволі каяття, 

З’єднають нас на всі хвилини дня і ночі. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 06.07.2012 01:53  Каранда Галина 

 13.12.2009 14:36   

Ми постійно у пошуках, головне коли він і вона одне ціле