Далеко десь ти ходиш вечорами
Повільною ходою по асфальту,
Ти бачиш всю вечірню цю красу
Немов знайомишся із іншими світами.

Але і зараз ця туга не покидає,
Бо ходиш ти один по тротуарах,
Бо поруч тут нікого і немає,
Хто б головним став в твоїх мемуарах.

Ти намріяв романтичну насолоду,
Про погляд синіх оченят,
Що жар несуть і прохолоду,
А чисті , наче в немовлят.

А посмішку побачить так бажаєш,
В ній щирості нема межі,
Ти справжню половинку скрізь шукаєш,
Не можеш тут знайти, туди біжи.

Біжи, блукай, можливо, знайдеш
Себе ж самого в ній одній,
І сенс свого життя віднайдеш,
Адже цей сенс такий простий!

Ми всі народжені кохати,
Без цього порожньо в душі,
Не будеш ти тоді блукати
Як зомбі темної ночі.

А може бігти і не треба
Розплющ нарешті очі ти!
Я тут, ходжу під тим же небом,
Все думаюm, коли вже разом будем ми?

А може я тебе не бачу,
Можливо, я така сліпа?
Я часто через тебе плачу,
Тебе чомусь немає в моїх снах.

Та доля хоч жорстока іноді буває,
Вона усе ж подасть нам знак,
Та хмарка , що у небі там літає
Зіткне лобами обох нас.

Так і зав’яжеться між нами почуття,
Від нашої подібності і різності водночас.
Години щирого доволі каяття,
З’єднають нас на всі хвилини дня і ночі.

Рейтинг: Оцінка публікації Чудово Добре Посередньо Погано Ніяк

Рейтинг: 4.33 (МАКС. 5) Голосів: 3 (1+2+0+0+0) Переглядів: 543  Коментарів: 1 Тематика: Вірш, ти, я

02.06.2009 © Іванка Веснянка Так гірко на душі чомусь В цю довгождану мить. Принести щастя поклялась комусь, Колись, де камінь вічності лежить. Печаль, вагання, сум і розпач Загарбали твоїх очей блакить. Нічого, пройде, тільки ти не плач. З нового аркуша пора зажить.... >>> 02.06.2009 © Іванка Веснянка Сльоза 02.06.2009 © Іванка Веснянка Твої очі