05.06.2009 00:00
-
1176
    
  4 | 4  
 © Оля Несправжня

мініатюри


Знаєш милий, ти сьогодні залишишся голодним. 

Ти прокинешся і будеш чекати сніданку. 

Як завжди. 

Я приносила тобі його щоранку. 

Маленька таця з філіжанкою кави 

шматочком мого серця і чорним хлібом... 

Від кави тебе нудило, 

я ж божеволію від неї 

майже так само як від тебе. 

А от серце ти з`їдав 

Жадібно облизував пальці 

Мені було не шкода.  

Я ж не знала, що ти відправляв його  

в шлунок. Далі шлях його зрозумілий... 

Сьогодні вирізати шматочок було особливо важко і боляче 

Це був останній шматок 


Знаєш милий, сьогодні ти залишишся голодним. 

Я вирішила, що останній шмат свого серця 

я сама спущу в каналізацію. 



Від твоїх слів у моїй душі робилися озонові дірки. 

Ти викльовував мені очі, щоб я не читала твоїх думок. 

Твій погляд був ще холоднішим ніж мої долоні. 

Моє гаряче серце спалювало все, що могло тобі зашкодити. 

Я кохала тебе. 

Кохала за твої диявільські очі, за твою ангельську посмішку. 

Ти був для мене богом, я була в тебе першою. 

Ти кохав мене, зализував рани, 

але смак моєї крові тобі так сподобався, 

що ти випив мене всю. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 15.06.2009 01:40  Ярослав Молінський 

що саме цікаво?

 13.06.2009 19:20  © ... 

дякую... це перші роботи в прозі.... приємно що і вони подобаються...

 13.06.2009 17:33  МОЛЧАЛИВАЯ 

Робота вразила, варта вісокої оцінки!
Автор, так тримати!

 11.06.2009 16:11  © ... 

дякую...
свою кров кажете?)))) цікаво))

 08.06.2009 22:25  Ярослав Молінський 

Дуже сподобався 1... 2 - я люблю кров, але свою....

 05.06.2009 21:39  Микола Щасливий 

Мені дуже сподобалися думки