14.01.2019 15:25
для всіх
98
    
  2 | 2  
 © Ем Скитаній

Люди білі...

Люди білі...

в зиму - сонце сяє в небі, 

в синьосиніх небесах.

а внизу - земля в халепі, 

в кучугурах, у снігах.


в ранок цей у білосніжний -

фейєрверки і салют.

в сонці що ясне і ніжне

гучно день святкує люд.


там жонглер жонглює кульки, 

хмарки білі і дзвінкі.

мов лункі святкує гулькі.

по струні іде тонкій.


удавав з себе невдаху

і хитався з боку в бік.

з кульок тих - злітали птахи, 

зграї соєк і шулік.


блазнював жонглер, сміявся

і перекидом стрибав, 

на струні лежав, гойдався... -

ледь не падав, реготав!


а як раптом люди білі

крижані поміж крижин

у зорю ввійдут знімілі, 

у вечірню на спочин -


він тоді жонглює долі

в хуртовині на струні, 

що дзвеніла видноколом

сумом в темряві нічній......

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 14.01.2019 19:32  Тетяна Белімова => © 

Блискучий вірш, побудований на виразних протиставленнях долу й гори, як у природі, так і в людині, у людському суспільстві в цілому)) Дуже!