Єдиному...
Доторкнися ледь-ледь ти до краю душі…
Не збентеж, не злякай тихе щастя…
Ти з усмішкою серце мені залишив,
І нікому його вже не вкрасти…
Розтопи теплим шепотом кригу жалю -
Ми лиш вдвох, хоч навкруг вельми людно.
На весь світ закричати хотіла: «Люблю»,
Та я видихну це ледве чутно.
Я не вірю у щирість публічних людей –
Почуття у театрі не грають.
Коли серце готове зірватись з грудей –
Я лиш тихо тобі посміхаюсь…
Луцьк, 01.02.2018
