04.06.2011 17:30
180 views
Rating 4 | 2 users
 © Наталія Українська

Ровно столько, сколько я смеялась, 

Столько и проплачу, 

Для мира этого ведь больше, я ничего не значу. 

Я не буду больше такой, как всем казалось, 

Моя душа судьбою обозналась. 

Не буду больше я смеяться без причины, 

Моё веселье от меня ушло в пучину. 

Всем, кто заботились обо мне, 

Я обещаю, возмещу вдвойне. 

Ну а сейчас, наверное, я всё-таки уйду, 

Но вниз паду я, или буду выше, 

Это решаю не я, 

Это решается свыше... 

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Твои шаги я слышу в пустоте...». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Пригнічення народу, страх...».


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Наталія Українська

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо