Молитвою розплакалась душа
Закрила очі й гірко заридала.
Встромили в неї лезвіє ножа,
Такого вона зовсім не чекала.
І холод злий пронизує усе.
А вітер лезо глибше заганяє.
А вітер біль по світу рознесе,
Та біль назад у душу повертає.
Той біль пульсує, з серцем у такт б`ється .
І в тиші чути це серцебиття.
А ворог дивиться у душу і сміється,
Бо думав, що забрав в душі життя.
Молитвою розплакалась душа.
І гостре лезо вирвала із себе.
Лишилась тільки рана від ножа.
Чи заживе? Надіятися треба...
