10.06.2011 13:02

-

543

4 | 4

 © Тетяна Чорновіл

Хто ми

Печальна констатація

”Що ж ми за народ такий?”
Українське риторичне запитання.

Ким були ми – вже забули 

Хто ми є – не хочем знати. 

Десь колись вiд когось чули: 

Ми – хохли 

i хохленята. 

Тi слова, що ще малими 

Нас навчили промовляти, 

Стали нам давно чужими, 

Бо хохли 

i хохленята! 

Кусень сала, бараболя – 

Все що треба нам бажати, 

Бо така вже наша доля, 

Ми – хохли 

і хохленята. 

Коли треба при нагодi 

Продамо вам маму й тата, 

Недарма ж нас у народi 

Звуть хохли 

i хохленята, 

Вражих утисків зазнали? 

Всі вперед! (Де крайня хата…) 

Може ви нас не впiзнали? 

Ми хохли! 

I хохленята ... 

Будем кланятись низенько, 

Зайдам в очi заглядати… 

Бо раденькi, що дурненькi… 

Бо хохли 

i хохленята ...