Спрага
Що о-там, за темною горою,
Що зростає поміж мною і тобою?
Роки тиснуть магму дратівливу й злу,
Що кричить вже ледь не щодень – розірву.
Міцно руки ми сплітали у обіймах,
А серця чомусь палали в грізних війнах.
Не знайшли, чи не схотіли перемир’я.
Доля вистрелила кожна у своє сузір’я.
Тяжко – важко поодинці шлях долати,
Так вже сталось – захотілось десь палати.
Розігріти чужі струни вогнем долі…
Нема щастя в одинокій, спраглій волі !