Всі на виставу
з рубрики / циклу «ПСИХОЛОГІЧНЕ»
Життя, як п‘єса сценариста Долі,
Розкладене на дії і на акти,
А ми, актори в грі чиєїсь волі,
Щоб грати жах, кохання, сміх, теракти...
Давно готові декорацій гори,
Небесні рампи світло вниз спускають,
В сценічних образах схвильовані актори,
Бо глядачі у залі вже чекають.
Комедії картина в нас, чи драми,
А може феєричне щось пророче,
Суфлер Випадок тихими словами
Із виходом на сцену прошепоче.
Не виняток в виставі я щоденній,
Хоч знаю: граю нудно і бездарно,
У драмі, наче клоун на арені,
Вгодити залу намагаюсь марно.
Протест я Долі виголошу кволий
В бажанні грати визначні моменти.
Що ж! Я король на сцені! Правда, голий…
Під бурні нищівні аплодисменти.
Грим смішно сивиною ліг на скроні,
Веселі сльози в глядачів росою…
А Смерть гукає «Браво!» на балконі,
Махаючи в такт оплесків косою…
