По всякому
з рубрики / циклу «ГУМОР»
– Як, Уляно, діти в місті?
Не обсіли біди?
Не сваряться? Є що їсти? –
Питали сусіди.
– По всякому: зле і славно…–
Уляна кивала, –
Я якраз оце недавно
В обох гостювала.
Доня, що там говорити,
Вміла вибирати,
Любить чоловік варити,
Прати, прибирати!
Ще не встала, він раненько
Їй у постіль каву…
Вся у мене ж бо, гарненька
Донечка на славу!
Ну а син? Не згадка – мука!
Нащо так женитись!
Так впрягла його, падлюка,
Не могло й наснитись.
Підхопиться, бідний, зранку,
Варить, замітає…
”В постіль кави філіжанку?” –
В ”корови” питає.
А чому б ні! П‘є погане
Ледащо патлате!
Люто сплюнула Уляна
Та й пішла до хати.
