Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
26.06.2011 16:22Поема
Про Україну  
60000
© Оля Стасюк

Степ

Оля Стасюк
Опубліковано 26.06.2011 / 5222

На сонці сяє золотавий степ

У нього трави, наче руки сина. 

О як багато пожовтілих лепт 

Дала за нього моя Україна

Колись він був усміхненим малям,  

Що перші пагони тягло, неначе ручки. 

Він не згадає себе ще дитям. 

У нього вже є внуки і онучки. 

Ну а тоді… Як хороше було! 

Тоді пробились перші ніжні вуса… 

Тоді ще літо золотом цвіло, 

А не асфальтом в темних скверах русих. 

Яким чарівним був зелений степ! 

Він був ще молодим, ще зовсім юним. 

Він пам’ятає перший свій вертеп 

На снігу першім, наче білі дюни. 

Колядок і щедрівок водограй, 

І голоси… Чомусь такі гарячі… 

Сусіднє поле. Жито. Коровай. 

До тих пір степ підріс-таки добряче. 

Ще були потім голодні роки, 

Коли на нім кропиву щодня рвали… 

Тоді степ посмутнів. Тонкі стежки 

На ньому чисто-чисто протоптали. 

Пройшло і це. Лише цвіла зоря. 

Стежки заплутались, мов в катакомбах. 

Але одного сонячного дня 

На жовтий степ упала перша бомба. 

Він плакав за волошками вночі, 

А матері за синами ридали. 

Пізніше ще кигикали сичі. 

Та степ теж не один раз підривали. 

Зима лягла на теплий горизонт. 

І чорний сніг скрипів під боєм всюди. 

Прийшов й сюди у ранах й криках фронт – 

Степ чув так називали його люди. 

Тепер ридав він за людських синів. 

Волошки давно витоптали танки. 

Він вже й забув, як грім колись гримів – 

Гриміли бомби від ранку до ранку. 

Лопати гризли виплаканий ґрунт, 

Сплітаючись у рятівні траншеї. 

І на його очах піднявши бунт 

Всіх розстріляли. В ранок Маковея. 

Він бачив, як везли людей в Сибір. 

За те, що говорили всім про Бога. 

Не зрозумів тоді. Не зрозумів, 

Що вірити забороняли в Нього. 

Як згадку про важкі оті роки 

В собі, скраєчку, аж там, біля хати 

Він носить лиш оплакані хрести  

І сіє біля них холодну м’яту. 

У ті роки багато тут злягло. 

За кожним Україна сумувала. 

Та якби тяжко й гірко не було, 

Вона свій рідний степ не забувала. 

Пройшли віки. Ясниться старий степ. 

Поряд - лани, немов його онуки. 

І, як колись, в різноголоссі септ, 

До України тягне трави-руки. 

Але одного разу в шепіт трав 

Ввірвались набундючені КамАЗи. 

І крізь машини хтось там белькотав 

Незрозумілі суржикові фрази. 

Цей «хтось» достатків, як він сам казав, 

Мав стільки, що запрудить ціле море. 

І схоже ні на кого не зважав . 

Тим більше на людські біду і горе. 

Щось буде будувати – степ почув. 

Його пройняло в вересні морозом. 

Він лише місцем непотрібним був. 

В очах волошок забриніли сльози. 

Вже врізались машини в теплий ґрунт. 

Але раптово всі злякались лиця. 

У небі, наче хмар гранітних бунт, 

Майнула голосиста громовиця. 

У стогоні небесних темних септ 

Почувся тихий голос України, 

Сльозою впав на побілілий степ: 

«За віщо, люди? Це ж… моя дитина.» 

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
25.06.2011 Поезії / Вірш
Мамина молитва 41-го
26.06.2011 Поезії / Вірш
Ніч у місті
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
23.01.2017 © Панін Олександр Миколайович / Драматичний вірш
Отруйна Ніжність
23.01.2017 © ОлексАндра / Вірш
Колись я теж полюблю
22.01.2017 © Панін Олександр Миколайович / Патріотичний вірш
День Соборності
22.01.2017 © СвітЛана / Вірш
Людина вільна
22.01.2017 © Леся Геник / Ліричний вірш
Донечці
Історичне
26.06.2011
Степ
28.06.2011
Чорнобиль
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 6 (6+0+0+0+0)
Переглядів: 901  Коментарів: 4
Тематика: Поема, степ, Україна
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 24.05.2012 17:11  © ... для Деркач Олександр 

Дякую. 

 24.05.2012 10:57  Деркач Олександр для © ... 

Сподобалось, сильно 

 24.05.2012 10:26  © ... для Каранда Галина 

Згодна. Але ж бульдозери це читати не будуть.... 

 24.05.2012 01:11  Каранда Галина для © ... 

некоментована Оля...
що сказати... навряд, чи той голос зупинить бульдозер... 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
29.12.2016 © Каранда Галина
З Днем народження, Портале! +30
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +31
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +120
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +50
ВИБІР ЧИТАЧІВ
03.05.2011 © Наталі
22.01.2017 © Леся Геник
28.09.2013 © ГАННА КОНАЗЮК
08.09.2013 © НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ
22.01.2017 © СвітЛана
02.06.2009 © Алена Гапонюк
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди