26.06.2011 17:36
-
492
    
  9 | 9  
 © Тарас Іванів († 2012)

Пся – крев

Антикварний пес роздувся, 

Його копнули у зад. 

Щезла гордість, розвернувся 

І пішов… Плив листопад, 


Слізьми капав із листочків, 

Бавились вони з дощем. 

Напросились до грибочків, 

Вкрили ніжно їх плащем. 


Тихий ліс в собі запнувся, 

Крук – самітник десь зітхнув. 

Ведмідь в сні чимсь попирхнувся, 

Видно щось не то соснув. 


Баба діда попихає – 

Йди, мордатий, по гриби. 

Старий пень дівкам моргає, 

Ще метнув би їм ікри. 


Зранку рот роззявить Сонце, 

Знов даремно позіхне. 

Сяде, лінь, на підвіконці 

І росу з вікон зітре. 


Все прекрасно, розчудово. 

Нуди вертяться навскіс. 

Жити добре безголово, 

Бо думки – причина сліз. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 28.03.2012 13:32  Оля Стасюк 

 26.06.2011 20:48  Сон Блакитного Сонця 

пся-кпев

 26.06.2011 19:44  © ... => Тетяна Чорновіл 

Пані Тетяно, дуже дякую!)))

 26.06.2011 19:25  Тетяна Чорновіл => © 

Дуже гарно!

 26.06.2011 18:58  Тетяна Чорновіл => © 

Уявила мордатого діда з кошиком і сміялася дуже!!!  А про безголове життя... ніби когось мені нагадало... Та все одно смішно. Нащо нам ті голови! :))))