16.06.2009 00:00
540 views
Rating 5 | 2 users
 © Амал

****

Я в прірву штовхав, а ти опиралась. 

Глузував над тобою - ти тільки сміялась. 

Ти птахом пораненим хотіла злетіти, - 

Та сили забракло себе не згубити. 

Потрапила в сітку, тенета полону. 

Протягуєш крила - доверху долоню. 

Втомилась від всього, втомилася жити. 

І вітру чекаєш - кудись полетіти. 

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Вірш, Про життя

Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Взглядом провожая те места». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Амал.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 07.12.2012 01:44  Каранда Галина => © 
 19.04.2012 15:23  Каранда Галина 

:) оце витягла вірш на світ божий!) майже три роки пилився, нікому не потрібний, а тут за 10 хв 6 коментарів!) 

 19.04.2012 15:16  Ірина Затинейко-Миха... => Деркач Олександр 

))))))))))))))))))

 19.04.2012 15:16  Деркач Олександр 

А написано гарно 

 19.04.2012 15:14  Деркач Олександр 

Коли чого не розумію, згадую Фройда - може тут все просто садо-мазо 

 19.04.2012 15:11  Ірина Затинейко-Миха... => Каранда Галина 

жорстоке глузування, яке призвело до ніяковості, я так зрозуміла, жінки, до якої відчувають дивні (амбівалентні) почуття... 

 19.04.2012 15:09  Каранда Галина 

вкотре відкриваю цей вірш - і не знаю, що тут сказати... та назва постійно затягує... просто хочу вийняти вірш з необговорюваних... може, хтось знає, як тут прокоментувати? 

Публікації автора Амал

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо