Зимова рапсодія
Крізь всі непомітні шпарини,
Клубком піднімається пар,
І в лічені, майже, хвилини,
Все місто у ковдрі із хмар,
Виблискують голки бурульок,
Подекуди аж до землі.
Заметами зліплених кульок,
Обвішані всі кораблі.
Крани припортові морозом,
Сповиті, як тим кришталем.
Сніжинок розточені сльози,
Розсипані білим дощем.
Все місто неначе в скляному,
Тонованому кожусі.
Нема перехожих. Додому
Втікли від морозу усі.
Лиш вітер ковзанкою вулиць,
Носився, на заздрість роззяв.
Конверти бажань, що не збулись,
По скринькам поштовим шукав.