30.06.2011 10:23
-
405
    
  10 | 10  
 © Тарас Іванів († 2012)

Їду, поки йду

Витягну правду за вуха з підвалин. 

Хробаче, чого ж так глибоко заліз. 

Не бійся, зубастий відлюдьок оскалин, 

За тебе тут вбито мільярди душ – сліз. 


Між зорями птаха? Пусті відговорки, 

Для лінюхів істина в мейлах адрес. 

Коли ж зноби хорів обійдуть всі корки,  

І виплеснуть суть чудотворну з небес? 


Чому, щоб пізнати, потрібно здолати 

Тілесну в’язницю – обручницю душ? 

Я хочу уже вічний сон коротати, 

Допоки рухлива свідомість, як вуж. 


Ви згляньтеся круки лукавого строю, 

Не все нам хотілось звести нанівець. 

Ми радше живі, що були сиротою, 

У вічному смутку – чи прийде Отець. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 28.03.2012 13:34  Оля Стасюк 

 30.06.2011 11:30  Тетяна Чорновіл => © 

Налякали! Страшно боюсь хробаків! Навіть більше, ніж зубастих відлюдьків! :)))