16.01.2020 22:39
для всіх
76
    
  3 | 3  
 © Добродій Ольга Іванівна

Ти знаєш

Ти знаєш, зірка тулиться до зірочки, 

До хмаринки пливе хмарина, 

Ми з тобою – у всесвіті цяточки, 

На кохання м`якенькій перині.


Ми з тобою – дві краплі у небі, 

Дві росинки на спраглій траві, 

Як лебідка тендітна і лебідь, 

Які любляться, доки живі…


І як сиплеться сонце на збіжжя

У липневої спеки порУ, 

Ми минаємо всі роздоріжжя, 

Піднямаючись двох на горУ.


І натерті до крові мозолі

Болять кожному з нас, як свої.

І щодня разом дякуєм долі, 

Що долаємо разом бої.


Іще мить, іще крок – і вершина…

І під ноги лягла висота…

Головне у житті – це людина, 

Що нести допоможе хреста.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 17.01.2020 19:28  Николай Брага => © 

людяність це головне як і кохання і розуміння!

 17.01.2020 01:58  Віктор Насипаний => © 

Ритм дуже ламається у Вас: Які любляться- ті, що любляться, піднімаючись вдвох - одруківки. мозолі - наголос там інший по -моєму. Болять - наголос на другому складі. чи не так? загалом зміст чудовий. а у наголосах. в ритмі я заблудився.