30.06.2011 22:28
-
361
    
  1 | 1  
 © Оля Стасюк

Графіт

з рубрики / циклу «Трикутник пера, аркуша і музи»

Торкне листок задимлений графіт 

І ляже ніч туди у оксамиті. 

Графіт залишить невеличкий слід, 

Достатній, щоби серце розбудити. 

Повільно гумка стре всі помилки. 

Це не життя – їх можна витирати. 

І на очах болючі колючки 

Зійдуть, наче знеболююча м’ята. 

Прястиме ніч холодне полотно. 

І втомлюються не ручки, а руки… 

Графіт просте, буденне полотно 

Перепряде на почуття без муки. 

Спряде він полотно крізь темінь віт, 

І ніч на них спряде свою тканину. 

І знов думки писатиме графіт. 

Ніч ляже, наче вишита картина.  

І ось стомилась вдосвіта рука. 

Але ж зорі такої більш не буде… 

Графіт торкнеться стомлено листка. 

І, засинаючи, вдихне на повні груди. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 15.02.2012 19:17  © ... => Сашко Новік 

Дякую.

 15.02.2012 11:04  Сашко Новік 

гарно