01.07.2011 20:55
1776 views
Rating 5 | 1 users
 © Оля Стасюк

Лелеки

Лелеки повертаються додому, 

Повільно опускаючись до трав. 

Вожак клекоче крізь болючу втому 

До білокрилих й чорнодзьобих лав. 

Такі близькі вже стали тихі плеса, 

Що пам’ятають їх з дитячих літ. 

Сміється ліс. Сміються білі весни. 

Сміється рідний український світ. 

А плеса грають тихо й променисто, 

Ростуть лілеї в крапельках легких. 

Так тихо-тихо, і так чисто-чисто 

Тече ріка між берегів вузьких. 

В повітрі – запах терпкого полину, 

І чебрецевих зоряних заграв. 

Птахи клекочуть тихо й журавлино, 

Повільно опускаючись до трав. 

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Вірш - Білі коні і білі лебеді...». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Вірш - Про весну, ніч, туман і трохи інше...».


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 09.03.2015 21:12  марта жукова => © 

дуже дякую, просто прекрасно 

 25.02.2012 13:47  © ... => Каранда Галина 

Дякую) Дуже люблю лелек... 

 24.02.2012 19:17  Каранда Галина => © 

розлого, красиво, по-українськи просто й щиро. сподобалося!) 

Публікації автора Оля Стасюк

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо

Сторінка: 1 з 1 | Знайдено: 4
Автор: Оля Стасюк
АВТОРСЬКІ ЗБІРКИ: Лелечі дзвони;
Сортування за: Дата/час опублікування з спад.;