08.07.2011 18:39
-
334
    
  1 | 2  
 © Сашко Новік

Атлантида

з рубрики / циклу «Присмак ліричності»

Вкрийся блакитним простирадлом океану 

і голову похили на перину небес 

і я заблукаю в мовчазному тумані 

розчинюся поволі і зникну увесь. 

Лиш чайки мене мене довго будуть гукати, 

шепотітимуть мушлі ніжні слова 

з тобою поруч я буду лежати 

дарувати бажання і справжні дива. 

І нас тепер вже не відшукати 

надійно від всіх нас сховає вода 

хвилі мої будуть тіло твоє цілувати 

від початку і до самого дна 

і до дна вип`ють увесь твій пісок 

а мене навкруги розіллють 

і зробивши останній ковток  

на глибину тебе покладуть 

і поглине все простір і час, 

не побачить тебе більше жодна людина, 

та ніхто не забуде про нас 

прощавай назавжди Атлантида 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 02.03.2012 15:03  Автор Невідомий 

Чи те я тут побачив, чи ні...)
Красиво дуже. Що ще казать?

 01.03.2012 10:48  © ... 

Video YouTube

 16.01.2012 11:56  Каранда Галина => © 

чи то філософія, чи то ніжна лірика....