09.07.2011 12:23
-
650
    
  - | 3  
 © Сашко Новік

з рубрики / циклу «Присмак ліричності»

Як боляче щемить у грудях,  

і серце у лещатах затискає, 

я добре розбираюсь в людях, 

навмисне я цю муку спричиняю. 

Я змушую постійно сумніватись, 

і сон я твій краду ночами, 

тобі тепер від мене не сховатись, 

нагороджу тебе заплаканими очами, 

я по весні в повітрі розчиняюсь, 

і дихай мною на легені повні, 

можливо над тобою я знущаюсь, 

а може я дарую щастя грона, 

собою душу я людську сповняю, 

і знищую самотнє існування, 

багаттям розгораюсь в грудях, 

знайомся, я твоє кохання... 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 09.07.2011 21:05  Оля Стасюк 

Вірш гарний, цікавий, тільки "лещата", а не "лищата"...