Разом з останнім віршем
Ти пішов
З душі моєї.
Навіки.
Лиш в спогадах
Яскраві крихти
і в серці,
у малій, таємній скринці ...
І ти пішов. З дощем холодним
Десь поза містом,
І з грозою в серці.
Така вже доля, як і сталось.
Разом із віршем таємничим,
який лиш чули двоє:
автор і одна людина,
яка всю правду знає.
Колись, як пройде час - Озвучу.
А поки - забуття.

Рейтинг: Оцінка публікації Чудово Добре Посередньо Погано Ніяк

Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 2 (2+0+0+0+0) Переглядів: 119  Коментарів: 2 Тематика: Білий вірш, кохання, любов, взаємини

05.06.2011 © Давиденко Ілона Олександрівна Мій перший вірш написаний в окопі А де моя війна? Мої рови й мої окопи? Де кров моя і смерть накволо? І ніби цього вже і не було... Хоча й було. Та з іншими словами, під іншим гаслом, і без нього.. Війна не за життя, а за папір.. за гроші... Так де ж моя війна? мій фронт? Не було ... >>>