Вирок у Харкові в справі СВУ, смерть Маяковського, польські газети пророкують Україні незалежність
04.05.1930 | № 18 - Останні новини з України під Польщею від 4 травня 1930 року
- Кінець харківського процесу СВУ.
- Сталін повертає Троцького.
- Маяковський покінчив життя самогубством.
- Російська еміграція побивається за генералом Кутєповим.
- Великий клопіт має Англія в Індії.
- Араби бойкотують єврейських купців.
- Заворушення серед румунських інвалідів.
- Німецьке мито на польські товари.
- Французький письменник пророкує прикордонний конфлікт між Німеччиною та Польщею в 1935 році.
- Польські безробітні гинуть під час протестів.
- У Ковелі скасовано вибори до сейму 1928 року.
- Воєнні чутки про Україну та більшовицьку Росію.
Останні новини з України під Польщею від 4 травня 1930 року
У Львові арештували кілька осіб з української молоді. Польські газети пишуть, що поліція знайшла при ревізії в арештованих кілька бомб, гранати і різний вибуховий матеріал, та що ніби ті арештовані приготовляли якісь замахи на день „3 травня".
Москвофільська Управа Ставропігії у Львові викинула в саму Велику Пятницю (18. квітня 1930 року) українське товариство „Пласт" з дому Ставропігії. Зробили це кацапи при асисті поліції, не чекаючи на судову румацію, яка була призначена щойно на 26. квітня 1930 року.
В Луцьку знищили невідомі злочинці вночі з Великодня на Св. Понеділок Філію Т-ва „Сільський Господар". Бюро закидали цеглами і камінням.
У Львові була розправа проти лікарки д-ра Мацьківної, яка в жовтні 1929 р. застрелила свого нареченого д-ра Телішевського. Суд признав, що вона зробила це з розпуки, не пам`ятаючи, що чинить, бо наречений покинув її, і тому суд увільнив її від вини і кари.
В Щирци біля Львова арештували директора Задаткової Каси Володимира Могильницького, підозрілого в якихось надужиттях і спроневіреннях на суму 150 тисяч золотих.
В Стриганьці пов. Бережани забив Іван Собко Стефана Музичку — в сварці за межу.
В Озірній пов. Зборів згорів млин Вольфа Фішера. Кажуть, що хтось підпалив.
В Переворську згоріло вночі з п`ятниці на суботу (з 25 на 26 квітня 1930 року) 49 домів. 48 родин — головне жидів — зосталося без даху над головою.
В Варшаві підклав хтось велику бомбу (20 кг. ваги, 70 см. довж) в будинку більшовицького посольства і з`єднав її в комині з електричним проводом, так, що кожної хвилини могла вибухнути й накоїти великої шкоди. Бомбу випадково знайшов сторож і її забрала поліція. Підозрівають, що це зробили російські емігранти, або ж більшовицька опозиція.
В містечку Поморянах, пов. Зборів було на місцевому цвинтарі кілька могил поляглих у визвольній війні українських стрільців. Ті стрілецькі могили упорядковано і поставлено на них хрести з написами. Щороку в часі Великодніх Свят відбувалася на цих могилах урочиста панахида при великій участі українського населення. І цього року пішла на ті могили процесія українських громадян. Та на превелике здивування і обурення усіх присутних, процесія застала ті могили свіжо розриті; хрести на могилах були поломані, а кістки поляглих героїв порозкидані довкола. На цей вид ганебної роботи якихось невідомих озвірілих осібняків, на очах усіх свідків цього страшного явища станули сльози. Із усіх грудей поплила могутня пісня протесту проти нелюдського порушення народніх святинь. Ця подія викликала в цілий околиці величезне обурення. Чи ведеться яке слідство, невідомо.
Кінець харківського процесу СВУ.
В Великодню Суботу вночі закінчився у Харкові процес проти 45 українських діячів таким присудом: чотирьох підсудних, а серед них — письменника і вченого Сергія Єфремова, ученого Андрія Ніковського і студента Миколу Павлушкова засудили на десять років тюрми, п`ятьох засудили на 8 років тюрми, двох на 6 років, дванайцятьох на 5 років тюрми. Решту підсудних позасуджували на 3 роки тюрми, в тому числі 8 підсудних випущено на волю, бо їм відстрочено кару на кілька літ, а 7 підсудних засудили на виселення з України. Нікого не звільнено від вини і кари.
В присуді читається, що той присуд є тому дуже легкий і нікого цим разом не засуджується на кару смерті, бо всі підсудні на розправі призналися до своїх вчинків і покаялися. Тим способом моськовська влада в Україні хотіла показати, що вона не є жорстока. Але не один з тих тюремних присудів є властиво смертним присудом, бо ані 53-літний Єфремов ані інші старші засуджені на довголітню тюрму, не вийдуть з неї живі, так само не переживе тюрми старенька 60-літня письменниця Старицька-Черняхівська, яку засуджено на 5 літ в`язниці.
Останні вісті з України не вказують на те, щоб та колективізація, яку Сталін нібито відкликав, припинилася, і щоби народ заспокоївся. Є численні вісті, що карні московські експедиції ще наїздять на села і з ними приходить не раз до сутички. Є випадки, що селяни вбивають комуністичних агентів і своїх сільських прислужників, які служать москалям, і підпалюють комуни (спільні більшовицькі господарства). Дуже часто відважно виступають жінки. В однім білоруськім селі (в Любовичах) рушили жінки гуртом проти червоних вояків з колами і іншою жіночою зброєю і прогнали їх з села.
Нема певних вістей, як святкували наші браття за Збручем Великодні свята. Може бодай дозволили людям помолитися в тих церквах, які ще остали, бо був наказ Сталіна з Москви, аби людям не перешкаджати в молитві. Лише знаємо, що євреї святкували на Україні свої свята дуже урочисто. Всі божниці були переповнені, молилися навіть єврейські комуністи — не так, як наші! — і ніхто їм не перешкоджав.
Сталін повертає Троцького.
В Росії далі триває незгода між самими комуністичними провідниками, так, як ми це вже писали. Є чутка, що Сталін хоче закликати прогнаного Троцкого назад до Москви і навіть хоче зробити його міністром (комісаром) освіти, бо при його допомозі надіється дати собі раду з своїми противниками.
Маяковський покінчив життя самогубством.
В Москві 14 квітня 1930 року застрелився московський поет Маяковський. Одні кажуть, що через нещасливу любов, а другі говорять, що він попав у неласку більшовицького уряду, бо він довго вислуговувався урядові і писав вірші в честь більшовиків та потім і йому той лад не сподобався і його мали навіть арештувати.
Російська еміграція побивається за генералом Кутєповим.
В Лондоні організуються російські офіцери, щоб утворити колись армію і піти на більшовиків. Всі емігранти дуже обурені на більшовиків, що вони викрали і замордували Генерала Кутєпова. Емігранти вже й собі умовляються, щоб в той спосіб губити комуністичних діячів за кордоном і тому більшовицький посол в Парижі зажадав від французів поліційної варти.
В справі Кутєпова заговорили деякі депутати в французькім парламенті. Вони домагаються, аби французька поліція і міністр провели слідство в цій справі, і якби стверджено, що більшовицький посол в Парижі (Довгалевський) допомагав пірвати того російського генерала, то щоб Франція зірвала всі дипломатичні зносини з більшовиками.
В Англії застрайкувало 60 тисяч робітників у фабриках бавовни, бо фабриканти не хочуть дати робітникам підвишки тому, що нема вже попиту на бавовняні вироби.
Великий клопіт має Англія в Індії.
Індуси продовжують боротьбу за свободу, і та боротьба стає з дня на день більш завзята й кривава. По великих містах Індії, як Бомбею і Калькутті, часто приходить до битви між індусами й англійською поліцією та військом. Падають трупи і поранені. Індуси ухвалили не купувати англійського сукна ані жодних інших англійських виробів, а магазини з англійськими товарами підпалюють. Через цей бойкот Англія дуже терпить, бо треба знати, що майже половина всіх англійських виробів продавалася в Індії за добрі гроші, а тепер розумні індуси не хочуть купувати, але ходять у своїх свитах зі свого простого сукна, яке роблять індуські ткачі.
Араби бойкотують єврейських купців.
В Палестині щось знову починається. Араби ухвалили бойкотувати жидівськихкупців, не купують у них нічого, а крім того ухвалили, що жоден араб не сміє продати єврею ні грядки землі. Євреї в страху, бо араби досі були головними покупцями, а євреї з євреїв не виживуть, бо їх там дуже мало. Ворожнеча між ними росте і можна сподіватися, що прийде до нової бійки.
Заворушення серед румунських інвалідів.
В Румунії прийшло недавно до заворушень в Бухаресті. Румунські інваліди рушили походом домагатися підвищення рент, проти них виставили поліцію, почалася стрілянина і один інвалід впав трупом. Також студенти билися з поліцією.
Німецьке мито на польські товари.
Німецький парламент ухвалив підвищити мито на деякі продукти, що йдуть з Польщі де Німеччини. Польща тим обурена вислала ноту до Берліна і до Союзу народів. Тому дивуються тим більше, що Німеччина недавно уклала з Польщею якийсь торговельний договір, але — правда, він ще не затверджений.
Французький письменник пророкує прикордонний конфлікт між Німеччиною та Польщею в 1935 році.
В Парижі говорив на одних зборах політиків французький письменник Лев Доде і сказав, що як німці будуть безпечні з заходу — від Франції — то схочуть певно підправити польсько-німецькі кордони і певно найдалі за 5 років цього доконають. Видно, що й французи дуже бояться німців. А німці сидять тихо і тільки працюють. І збільшують свою збройну силу.
Недавно ухвалили будувати другий великий воєнний корабель - панцирник «Б», а 30 мільйонів марок призначили на поправлення своїх укріплень над польським кордоном.
Польські безробітні гинуть під час протестів.
В Польщі тепер богато безробітних, в деяких містах доходить їх число до кількох тисяч. Це в основному робітники тих фабрик, що перестали працювати, бо нема замовлень на товари. Зареєстровані робітники побирають причинки (допомоги), а ці допомоги дуже малі та й не все виплачують їм точно, через те приходить не раз до сварки або й бійки. Недавно у Львові під магістратом зібралася товпа безробітних та почала виявляти криком своє невдоволення, поліція розігнала їх. У місті Завсрцю на Шлеську прийшло до проливу крові.
Безробітні зібралися 18-го квітня в великій кількості, коло 5000 осіб, під магістратом, де мали отримати святочний додаток. З тим додатком каса зволікала ще від неділі 13. квітня, бо не було грошей. А коли і в п`ятницю сказали, що ще не все виплатять, тоді безробітні вдерлися до магістрату й понищили канцелярії. Прийшла поліція й почала розганяти людий, а коли ті не хотіли розійтися й прибрали грізну поставу, поліція стріляла в повітря. Але яким чудом впали два трупи і багато поранених, ніхто не знає. Кажуть, що деякі безробітні стріляли з револьверів до поліції і самі в замішанні постріляли таки своїх товаришів.
У Ковелі скасовано вибори до сейму 1928 року.
Ще в двох виборчих округах уневажнив Найвищий Суд сеймові вибори з 1928 року за те, що там були шахрайства. Це в окрузі 64 — Свенцяни і в 56 — Ковель на Волині. Внаслідок того уневажнення втратила „одинка" 8 (вісім) депутатів, в тім числі і один ніби то українець „одинкар" Сегейда вже не є послом. Крім того втратили посольство один польський посол-соціаліст (П. П. С.) і три білоруські посли: Юцнєвич, Карузо і Стемпович. В тих округах будуть також розписані нові вибори.
Чи ще зїдуться посли і сенатори на сесію в травні, невідомо. Є чутки, що якби з`їхалися, то теперішному урядові ухвалять знову недовіру, бо для того заключили вже союз деякі польські партії (со- ціалістичні з хлопськими).
Воєнні чутки про Україну та більшовицьку Росію.
Вшехпольський політик Дмовські написав тепер у деяких польських газетах довгу статю про те, що ходять такі чутки, начебто Польща і ще якісь держави хотіли воювати з Росією (з більшовиками). Він пише, що така війна не принесла би Польщі жодної користі. Якби Росію розбили, то повстала би Україна та й заворушилися б українці під Польщею. Краще жити з більшовиками в згоді і нема їх чого боятися, бо вони на Польщу не думають нападати, маючи клопіт з Китаєм.
Деякі польські газети потакують Дмовскому, але деякі пишуть, що так не є. Пишуть, що Україна скоріше чи пізніше мусить повстати і зробитися незалежною державою, чи буде війна чи ні, а тоді і всі українці в світі схотять прилучитися до України. Отже ліпше було би прискорити самостійність України і задовольнити домагання українців під Польщею і в інших державах, бо, як довго на сході є поневолені такі народи, як українці, білорусини, грузини і інші, так довго не буде спокою і все буде грозити вибух війни. Деякі польські газети пишуть і так, що більшовики не є для Польщі небезпечні, бо вони заслабкі, і Польща не мішалась би до війни, хоч би більшовики почали воювати з якоюсь іншою державою. Польща повинна більше стерегтися Німеччини, Східних Прус і Литви. Росія була би для Польщі небезпечна, якби більшовики впали і якби знов запанував цар. От таке виписують польські газети.
Котра з них пише мудро, а котра не дуже, то самі подумайте. Та для нас, українців, одно ясне: що справді спокою не буде, доки кожен нарід, отже й український, не заживе своїм вільним життям у своїй державі. Це вже осягнули майже всі народи, має це і польський нарід, отже певно дійде до цього і український, бо і він не від мачухи. А чи це прийде через якусь нову війну, чи мирним способом, залежить від волі тих, що тепер над українським і іншими подібними народами тримають владу. В кождім разі і для них було би ліпше, якби обійшлося без війни.
