Упала в трави тиша
Розплюскалась в тумані,
Вербу вітрець колише
В рожевому світанні.
Спинився ранок босий
У світі серед літа
І сипле срібні роси
В розливи моря-жита.
А день такий погожий
Вдягає вишиванку.
На сонце сонях схожий
У золотім жупанку.
Небес очиці сині
У дзеркалі-криниці,
І кола лебедині,
Й веселки-блискавиці.
А жайвір безупинно
На арфі неба грає,
Ця музика дитинно
Глибин душі торкає.
І думка-мрія кличе:
Ходім, ходім зі мною,
Там овид таємниче
Так манить далиною.
І висне сонцеколо
Над цим звабливим світом,
Життя йде по стежині,
Що нині зветься літом.
