Я беззмістовний ніби в лихоманці,
пливу поволі гинучи щомиті,
а поруч ви - мої, чужі обранці,
ненавистю до мене оповиті.
Мене марнують просто так, без жалю,
і витрачають в кількості безмежній,
і стрілами трьома зі сталі,
мене рахують цифрами обмежив.
Сповільнююсь коли мене коротять,
гальмую хід і тихо завмираю,
вони ж очима за стрілою водять,
і тішаться від того, що вмираю.
І відлік свій на циферблаті,
зміню на інший я заради вас,
але одне все ж маєте ви знати -
я тупо вбитий вами час