14.07.2011 11:02
-
622
    
  2 | 3  
 © Сашко Новік

Каміння

Якби я говорити міг 

то все одно лишався б мовчазний, 

німе обличчя, з голови до ніг 

кожна клітина тіла скута. 

Іззовні грубий, всередині твердий, 

стояв би непохитно на дорозі, 

своїм єством зав`язаний настільки, 

що й поворухнутися не взмозі. 

Багаторічний мох темніє на мені, 

одягненний на голе тіло, 

і навіть серед натовпу я завжди в самоті, 

бо важкість на плечах моїх засіла. 

І так існую я із віку в вік, 

вода мене потроху точить, 

напастям всім моїм уже згубився лік, 

самі по собі сумні мої очі. 

Тому якби я говорити міг, 

я міг би вам тоді таке зморозить, 

що я радію з голови до ніг, 

як добре, що каміння не говорить 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 18.11.2013 00:05  Марієчка Коваль 

ого) Як подобаються мені такі способи передачі, все ж тема каміння заворожує. Душевно)

 16.01.2012 11:49  Каранда Галина => © 

таке зморозить

от як ти умудрився одним-єдиним словом повністю змінити настрій вірша?!)