21.07.2011 17:42
1797 views
Rating 4 | 9 users
 © Леся Вікторівна

А небо плаче...

Сірою пеленою обкуталось небо. В мінорній тишині зосталась земля. Тихо... перша краплина умила польовий горошок, який тягнувся до сонця, ніжно напоїла його своїм цілющим єством. Кожна клітина наповнилась небесною свіжістю. Краплина за краплиною. Чому дощ так нагадує сльози? Він так само буває сумний і веселий, має таку ж форму... Небо заридало... Кожна дощова сльозинка ронила на землю життя, трепетно торкалась, ніби цілууючи, до всього живого, наповнюючи його собою. Небо плаче вже шосту годину без перериву, але хтось невидимий спустив з нього веселку, яка казково заграла сімома кольорами. Веселка - дорога в небо, але нажаль ніхто не може на неї навернути. Небо сміється... адже після сліз завжди приходить радість! 

Земля просякла небесними слізьми. Все оживає, вдихає дощову свіжість, змінює барви. Голосиста природа черпає свіжість неба. Клаптики хмар грають з вітром, випробовують долю. Небесне тіло проривається в синю блакить. Після дощу... 

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Мініатюра, Про природу, Про красу

Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Есе - Реальність під рожевою вуаллю». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Леся Вікторівна.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 18.11.2018 18:16  (×××××) => © 

На який клас цей твір?

 21.07.2011 17:51  Тетяна Чорновіл 

Справді?

Публікації автора Леся Вікторівна

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо