Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
24.07.2011 18:47Оповідання
 
Пропозиція
31000
© Оля Стасюк

Пропозиція

Сатиричне оповідання близько кінця XVIII сторіччя

"Твір має деякий сатиричний зміст. Однак... Повідомте, який, на вашу думку, його жанр. Це новела, сатиричне оповідання, оповідання? Буду вдячна почути вашу думку. "
З повагою, Автор
Оля Стасюк
Опубліковано 24.07.2011 / 5561

Був гарний сонячний день. Сонце світило ще по-літньому, сиплячи свої промені з безхмарного неба. Тихий і спокійний ліс тонув у зелені. Інколи вітер пробігав по верхівкам старих, кремезних сосен і здавалося, що по безмежному темному морю пробігли і затихли хвилі. В променях сонця стояли молоді берізки, яких ще лише де-не-де торкнулася золота фарба осені. Тут росли і молоді липи з широким листям, і високі кремезні дуби, які, мов шапкою, закривали молоденькі, кількарічні, від грози і вітру. На схилі стояли ялинки. Вони були великі, але ніжно-зелені, тож здавалось, що вони зовсім молоді, зовсім юні. Хоч вже наближалася осінь, ліс стояв зелений, і лише кілька жовтих листочків сором’язливо ховались у вітах. 

Біля лісу стояв гарний великий будинок. Від нього заквітчана стежка вела до дерев’яної альтанки. Там сиділа дівчина, років 20, у ніжно-блакитному платті. Вона схилилась над книжкою, і темні каштанові кучері розсипались по тоненьких плечах. У неї було гарне біленьке личко, густі чорні вії, тонкі брови і ніжно – рожеві губки. Дівчина захоплено читала і раз у раз її брівки здивовано підіймались, а губки розпливались у посмішці. 

По стежці від дому впевнено крокував молодий юнак. Він був одягнений у чорний фрак і циліндр. 

- Доброго дня, Анно, - сказав він, знявши циліндр. 

- Доброго дня, Олексію, - відповіла Анна, піднімаючи голову. 

- Що читаєте, якщо не секрет? 

- Поезію. 

- Ви захоплюєтесь поезією? 

- На мою думку, це – найкращий спосіб вираження почуттів. 

Анна повернулась до книжки. Олексій сів навпроти неї. Він деякий час мовчав, знервовано поправляючи фрак. Вочевидь не знав, як почати розмову. Врешті-решт він сказав: 

- Анно, мені треба з Вами поговорити. 

- Я слухаю Вас. 

- Я хотів би поговорити про мою пропозицію. 

- Вранці я все сказала. 

- Однак, яка Ваша кінцева відповідь? 

- Ні. 

Олексій замислився. 

- Послухайте, Анно, Ви справді дуже вродлива. Ваші очі схожі на це чисте небо. А чи є щось гарніше Вашої посмішки? Ви найгарніша, кого я коли-небудь зустрічав. До того ж добра, щира, ніжна. Ви справді схожа на фею, богиню. Ніхто не має більше такої ніжності в очах, любові, такої краси… 

- Облиште компліменти. Ні. 

Олексій встав і почав нервово ходити взад - вперед. Його обличчя почервоніло. Врешті-решт він сів і задумався. 

- Я не розумію… Я не розумію… Чому? Чому ні? 

- Бо Ви мені не подобаєтесь, - просто і холодно відповіла Анна. 

Юнак встав і подивився на неї. 

- Невже я настільки негарний? 

Анна не відповіла. Олексій сів і задумався. 

- Я – молодий художник зі стрімким кар’єрним ростом. Я зроблю для Вас усе, усе, що забажаєте. Чуєте, Анно? Все. Прошу Вас, погодьтеся… 

- Моє рішення не зміниться. 

- Я прошу Вас… 

Олексій говорив нервово, гаряче, швидко, а Анна відповідала холодно і спокійно. 

- Ні. 

Олексій сів, гарячково взяв її руку і поцілував. 

- Ваш батько дуже хотів цього. Він дуже любить Вас і не побажає лихого. Невже Ви знехтуєте бажанням батька? 

- Рішення однаково залишається за мною. Ні. 

Олексій зітхнув і подивився на Анну. 

- Анно, я не житиму без цього. Прошу Вас, погодьтеся. 

- Ні, - відповіла Анна, не піднімаючи голови. 

- Благаю, молю… 

- Ні. 

- Хочете, я знову стану на коліна? 

Олексій став на коліна, взяв руку дівчини і подивився на неї. 

- Підведіться. Не треба… 

Юнак зітхнув, підвівся, сів і підпер лоба руками. 

- Анно, Ви така прекрасна, ніжна… Може… 

- Як же Ви мені набридли! 

Анна підвелася, взяла книжку, спустилася з альтанки і пішла стежкою між квітами до будинку. Олексій ще деякий час сидів у бесідці, сперши голову на руки, потім встав, взяв циліндр і швидко наздогнав Анну. 

- Послухайте… 

- Здається, я Вам усе сказала. 

- Ні, вислухайте мене, будь ласка. Ви найкраща, найгарніша, і… більше мені такої не знайти, - Олексій підняв голову, поглянув в небо, потім поцілував Анні руку і подивився їй в очі. – Ви найвродливіша, найніжніша з усіх тих жінок, що я коли-небудь бачив. – А без цього… - юнак зітхнув і сумно посміхнувся. – Без цього я не житиму. Ви – так, Анно, саме Ви – головний шедевр мого життя. 

- Ні. 

Анна легко вивільнила свою руку і пішла далі. Олексій знову наздогнав її. Деякий час вони йшли мовчки, а на східцях, коли Анна вже відчинила двері, юнак швидко взяв її за руку. 

- Анно, благаю, погодьтеся. Ви справді надзвичайно красива. Я більше не знайду такої… 

- Як же Ви мені набридли… - сказала Анна і зітхнула. – Гаразд, Ви можете намалювати мій портрет і використати для своєї картини. 

Анна увійшла і закрила двері. Художник зітхнув і посміхнувся. 

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
22.07.2011 Проза / Оповідання
Загублена
27.07.2011 Поезії / Вірш
Блакитний кінь
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
06.12.2016 © Ірина Мельничин / Новела
Ілюзії
05.12.2016 © Наталка Янушевич / Мініатюра
Думав "Чого тобі, жінко?"
05.12.2016 © Маріанна / Казка
Звір
03.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Грудка
01.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Паморозь
Оповідання
24.07.2011
Пропозиція
28.07.2011
ТЕЛЕФОНЫ
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 4.75 (МАКС. 5) Голосів: 4 (3+1+0+0+0)
Переглядів: 236  Коментарів: 21
Тематика: Оповідання, пропозиція, поцілунок, художник, розмова
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 29.07.2011 12:17  © ... для Тетяна Чорновіл 

Я  б не ризикнула виставляти все, що напишу... Ви сміливий Автор...

 28.07.2011 21:37  Тетяна Чорновіл для © ... 

Гарно чи негарно - не мені судити. Буває, напишеш, щось вкладаєш в кожне слово, а твір пройде непоміченим, не під настрій людям. Адже більшість читачів тут - такі ж автори з своїми творами. Все відносно. Але, якщо вже написав, то треба виставляти! (як мудро сказав якось Тарас Іванів :)))))

 28.07.2011 21:32  © ... для Тетяна Чорновіл 

В кого немає недоліків... Головне, що Ви гарно пишете.

 28.07.2011 21:31  Тетяна Чорновіл 

В мене тих недоліків повно, і нема часу і бажання колупатися в чужих. Вас я нічим не хотіла образити.

 28.07.2011 21:30  © ... для Тетяна Чорновіл 

Головне - зміст твору, ане жанр.

 28.07.2011 21:30  Тетяна Чорновіл для Автор Невідомий 

Я говорила з Олею тільки про себе. Що мені все одно, якого жанру мій прозовий твір. Не розумію, чим це Вас зачепило?

 28.07.2011 21:28  © ... 

Я стільки років вчила на олімпіадах з літератури теорію, а тепер не знаю, як назвати свої твори...

 28.07.2011 21:24  Автор Невідомий 

До речі, щодо професійного аналізу - є певні канони, з якими ознайомитися і за якими працювати багато таланту не треба. Це доступне всім, як і у випадку із різновидами творів.
Щодо філологів... Я взагалі математик...
P.S. кожен бачить у інших лише власні недоліки...

 28.07.2011 21:24  © ... для Автор Невідомий 

Згодна. Теорію треба знати. Тільки одна справа - теорія, інша -  практика...

 28.07.2011 21:21  Автор Невідомий 

Різниця є, і досить таки значна. На мою думку, якщо працювати з пером, то або добре, або ніяк. І тому треба розрізняти новели, есе та оповідання. Якщо плаваєш - візьми довідник та подивись у чому різниця. Література - це мистецтво. А мистецтво не має права бути недосконалим. Хоча, тема досконалості мистецтва дуже і дуже складна, та творити і не знати, що саме ти пишеш, це приблизно як розв*язувати задачі з фізики без знання формул.

 28.07.2011 20:48  Тетяна Чорновіл для © ... 

Я, наприклад, плаваю в прозових жанрах, тому називаю свої майже всі оповіданнями. Яка різниця (мені здається)...

 28.07.2011 20:44  © ... для Тетяна Чорновіл 

Ой, такий вже і професійний...

 28.07.2011 20:42  Тетяна Чорновіл для © ... 

Далеко не всі тут філологи, тому й мовчали більшість. Одна справа лишити емоційний коментар, а інша - зробити аналіз твору. Це треба робити професійно.

 28.07.2011 20:24  © ... для Автор Невідомий 

Справді. Перечитавши  теорію, зрозуміла, що це - сатиричне оповідання! Дякую!

 26.07.2011 19:04  Автор Невідомий 

Більше схоже на якусь гумористичну історію...

 25.07.2011 17:35  © ... 

До речі, а як щодо жанру? Бо я щось не можу зрозуміти...

 25.07.2011 17:33  © ... для Олександр Новіков 

Просто не хотіла позувати - це досить втомливо, довго, нудно. А до художника не дійшло - діставав, певне, не лише в бесідці... От і вирішила назло зробити, щоб відчепився. Але він виявився упертішим...

 25.07.2011 17:31  © ... для Тарас Іванів 

До продовження звертайтеся до художників... Хоча, подумаю...

 24.07.2011 19:59  Олександр Новіков 

Думаю Анна просто вирішила потріпати художнику нерви =))) 

 24.07.2011 19:18  Тарас Іванів для © ... 

Ліс гарний, а Гануся дуже вперта...А продовження буде?

 24.07.2011 18:48  Суворий для © ... 

Оля прохання повторно завантажити великий малюнок... Цього разу якість буде відповідна. 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +4
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +46
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +86
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
26.03.2012 © Піщук Катерина
18.09.2013 © Тетяна Белімова
27.03.2012 © Микола Щасливий
17.03.2014 © Тая
18.11.2014 © Сьомін Валерій Олексійович
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди