24.07.2011 20:52
-
544
    
  15 | 15  
 © Тарас Іванів († 2012)

Жива водиця

Плететься річенька понуро, 

Ледь – ледь вбігають дітлахи –  

Мілкі струмочки похворілі… 

Так пити хочеться… - води. 


Розкрили ротики до неба, 

А звідти Сонце майорить, 

І мліє бідне – тихо стогне, 

Щоб хтось труснув вологи мить. 

 

Та літо десь сховалось в дебрях, 

Від спеки певно – поготів 

Забуло, як лунають громи 

Поміж зів’ялених садів, 

По травах, витоптаних днями, 

Полях, обвитих в суховій. 

Врожай, украдений вітрами –  

Сезон розчавлених надій. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 29.03.2012 13:26  Оля Стасюк 

 25.07.2011 17:30  Оля Стасюк => © 

До речі, дуже актуально - На скільки я знаю, у Львові ще за часів Середньовіччя були проблеми з водою(ще й спеціально побудували на центральній площі старого міста 4 фонтани і ще один - на єврейській вулиці).


Дуже гарний вірш. Дійсно, у таку спеку будь-яка вода стає живою...


 25.07.2011 16:08  Оля Стасюк => © 

Веселе літо! То ллє, як з бідона(навіть не відра!), а то смажить, мов в чугунному котлі на прадавньому вогнищі(сковорідка - це ще нічого...). З віршами те ж саме. То всі писали про дощ, аж комп"ютер плакав, а то спека така, що з того ж таки компа скоро піт закапає...


 24.07.2011 21:30  Тетяна Чорновіл => © 

Але я рада, що саме вуйко зі Львова благає дощу! :))) Прикольно. Правда, в мене зараз така "ава", що мої коментарі скоро запалять літбесідку!!! :)))) Так що замовкаю!

 24.07.2011 21:26  © ... 

Людям завжди не врихт:))))То нам гарячо, то зимно...)))

 24.07.2011 21:10  Тетяна Чорновіл => © 

:))) Не так давно, пригадую, хтось плакав "лиє і лиє...", а тепер так гарно про це лиття сказали - "жива водиця" :))