Мишка і лисиця
з рубрики / циклу «ДИТЯЧА ПОЕЗІЯ»
Маленька мишка в тундрі проживала,
Оселю спорудивши в нірці-чумі.
Себе зимою чаєм зігрівала,
Ковточки відпиваючи в задумі.
А як навіяв вітер купи снігу,
Зарання з постелі сіроманка встала.
Хотіла всмак зварити чай на втіху,
Бо, бач, лисицю в гості піджидала.
Зайшла лисиця в теплу нору знишка.
Із торбасів спішила сніг оббити.
– О, ти прийшла! – озвалась рада мишка, –
Вже скоро чай скипить і будем пити!
З тих слів у гості стало личко хмуре:
– У чумі сил нема нудьгу терпіти,
Ходімо гратись трохи в кучугури,
Поки твій чай надумає скипіти.
Бажалось мишці втамувати голод,
Та сердити лисицю не хотіла,
Тож, підібгавши хвіст, з тепла на холод
За гостею слідком подріботіла.
Надворі завірюха, вітер свище,
Ледь сонце в сніжній куряві ясниться.
– Давай стрибати! Хто підстрибне вище,
Той виграв! – хитро мовила лисиця.
І підстрибнула з усіх лап угору!
Куди тій мишці з гостею змагатись,
Програла, лапки натомивши скоро.
Лисиця ж скімлить в піжмурки ще гратись.
Ба, гру на цей раз вибрала невдало –
В яку б не влізла кучугуру знишка,
Хвіст чи то ще щось з снігу виглядало.
І радісно «ЗНАЙШЛА!» кричала мишка.
Ховайся ти! – бурчала гостя хмура,
Та пошуки завжди були невдалі.
Здавалось, ворухнулась кучугура,
«Я ТУТ!» пищала мишка й рилась далі.
Щораз край кучугури завмирала –
Встигала мишка далі хід прорити…
І врешті-решт сказала: – Я програла!
Тепер у чум ходімо чаю пити.
Та згас вогонь, тож довго роздувати.
Лисиця аж затупала від злості:
– Я не люблю без чаю гостювати,
І не прийду до тебе більше в гості!
А мишці вже гостинність і не сниться.
Як сніг сипне в часи зимові хмурі.
Її, нещасну, день і ніч лисиця
Старається зловити в кучугурі.
Давній народ чукчів в основному живе на півострові Чукотка в Росії. На відміну від інших корінних народів Сибіру, російським військами кілька століть не вдавалось підкорити чукчів. Але під час радянського періоду їх культура і традиції значно постраждали в результаті денаціоналізації.
В чукотських казках, як і в казках інших народів північного сходу, зберігаються деталі домашнього побуту, а тварини і птахи передають риси характеру і поведінку жителів того суворого краю.
З казки «Мишка і лисиця» діти зможуть довідатися, що чай, як і бульон – це важливий напій чукчів, завдяки якому вдається зігрітися і отримати необхідну кількість води в зимову пору. Чай гріють у чумі на відкритому вогнищі або на комельку (вогнище з спеціальним шкіряним ковпаком). Ще з казки можна довідатись про скромні розваги жителів тундри, а також спробувати здогадатися, чому мишка і лисиця не дружать.