Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
28.07.2011 04:35Есе
Про любов  Про кохання  
30100
© Автор Невідомий

Не йди

Як холодно без тебе, сумно як
Заплакані вікна
З тобою бути - мій таємний знак
Що жити без тебе ніяк не звикну

Як холодно коли тебе нема,
Без сонця не воскресну
Бо в серці залишилася зима,
А над тобою теплі весни

Не йди, не йди
Не йди...

Як холодно без тебе, вся біда
Сльоза біжить по скроні
Життя моє лилось немов вода
Крізь наші дві розведені долоні

Як холодно без тебе, сумно як
Заплакані вікна
З тобою бути - мій таємний знак
Що жити без тебе ніяк не звикну
С.К.А.Й. та Гайтана - Не йди

Пітьма залила кімнату, не лишивши місця для нас... Стіни, здається, стали прозорими, зовсім розтанули, люди заблукали у власних квартирах, і тепер грали у хованки зі своїми почуттями. 

Коли не бачиш співрозмовника – легше зізнатися. То, може, й сказати «я тебе кохаю» легше, коли темрява ховає ваші очі? Хтозна, життя така цікава дивна й неочікувана штука... 

Ти пішов, напевно... 

Двері щезли у пітьмі, і я не знаю, чи я сама у чотирьох стінах, чи довкола жодних меж... 

За вікном пішов дощ... «Чи знаєш ти, як сильно в душу б’є безжальний дощ? Так, ніби він завжди чекав лише мене...» 

У кімнаті зимно, не зважаючи на досить теплі останні літні вечори, яки вже більше скидаються на осінь. Осінь наших почуттів, щасливу спокійну тиху закохану осінь... 

Стає лячно від концентрованої темряви. Я завжди боялася самотності, мабуть, тому завжди так і прагнула її. Самотній порив вітру сколихнув портьєру випадковим дотиком: він просто помилився квартирою... 

Кожен поштовх серця здавався пострілом у цілковитій тиші безмежної пітьми, що створила театр наших тіней у своїй навіженій уяві, і тепер тішилася цими безтілесними ляльками, тікаючи від самоти у саму себе. 

Зірка впала. Там, у далекому небі. Проминула хвилиною того міста, миттю наших думок... Я не бачилась із небом, мені вистачило того, що воно мені дарувало щастя бачитися із тобою... Мені цього цілком вистачало... 

Гірко-солодкі міцні гарячі спогади залили кавою безсонну свідомість. Рука неслухняно виводила карлюки на папері... 

«Я буду з тобою доречно живою...» 

Я розділила самотню пітьму навпіл із свічкою. Вогник нервово нетерпляче виглядав тебе з того місця, де мали бути двері. Вони так недоречно зникли у коридорах темряви... 

У серці вічний вологий болючий лютий... «А над тобою – теплі весни...» 

«Життя моє лилось, немов вода, крізь наші дві розведені долоні...» 

А ти так часто грів мої вічно холодні руки... 

Надія пломеніла сумним вогничком... 

Самотній вітер сховав образи у самотній темній ночі. Загас вогничок... 

Сірий ранок прийшов сам і зітхнув рипом дверей у сусідній квартирі. По ногах потягло протягом – ти залишив двері прочиненими. Щоб повернутися.  

Може, не цим сірим ранком, та повернутися... 

А я стояла біля вікна і слухала чиїсь невидимі кроки... 

«Не йди...» 

Босий дощ блукав сплячим містом, а з твоїх вій на мої щоки крапала вода... 

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
27.07.2011 Проза / Новела
Плененный небесами
28.07.2011 Проза / Оповідання
Четыре минуты (Часть 1)
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
22.06.2017 © Липа Ольга - Душа Українки / Нарис
Сирія. Нарис. "Кінематограф і черешневе варення"
22.06.2017 © Маріанна / Мініатюра
Пазл
21.06.2017 © Дарія Китайгородська / Мініатюра
Вершник без голови
21.06.2017 © Липа Ольга - Душа Українки / Нарис
Сирія. Нарис. Знайомство з м. Хомсом
21.06.2017 © ГАННА КОНАЗЮК / Мініатюра
Старий капелюх
Есе Про кохання
17.08.2011
Ілюзія
28.07.2011
Не йди
08.07.2011 © Радиш Марина
Закохана в дощ...
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 4.5 (МАКС. 5) Голосів: 4 (3+0+1+0+0)
Переглядів: 340  Коментарів: 1
Тематика: Есе, не йди, любов, кохання
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 31.03.2012 22:33  Олександр Новіков 

«Я буду з тобою доречно живою...»-прикольно вписалось 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
03.06.2017 © Борис Костинський
Життя в США. Інтерв`ю з самим собою +36
28.05.2017 © Борис Костинський
Порівняння українських та російських літсайтів +66
25.05.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Київ +30
17.05.2017 © роман-мтт
Увага, конкурс! +55
ВИБІР ЧИТАЧІВ
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
12.04.2011 © Закохана
18.09.2013 © Тетяна Ільніцька
21.06.2017 © ГАННА КОНАЗЮК
27.11.2013 © Андрей Осацкий
25.10.2011 © Тая
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди