Криваве сонце

Сонце краяло небо на шмаття, 

Вечір босий по місту блукав, 

Хтось порвав чиєсь серце на клапті, -  

А тепер їх до купи збирав... 

Хтось усмішку труїв нікотином, 

Хтось на потяг чекав чи дзвінок, 

Хтось шукав свою долю єдину, 

Хтось губився у вирі думок. 

Чи своїх, чи чужих? Я не знаю, 

Може, власних? А може, твоїх? 

Сонце небо безжалісно крає 

Залишаючи кривавий штрих. 

І так зболено тихо кричали 

Ті розбитії серце і небо, 

Що, здавалося, світ розірвали, 

І мене, і їх, і тебе... 

Хтось даремно тихцем до купи 

Намагавсяті клапті подерті криваві зібрати. 

Ну а я... Намагалась почути, 

Як небо попри біль прагне співати. 

Ті останні хвилини назавжди 

Стануть пульсом для наших мрій. 

Лиш зумій з колін, впавши, вставати, 

Лиш люби, і надійся, і вір.