Іі повернення

Прийшов і день, коли присяга,  

В душі і серці, назавжди,  

Ми ж наступали і боролись,  

Аж цілий місяць, всі-усі. 

Всім було важко, так і треба,  

Нічого даром не дають,  

Все треба розумом, руками,  

Збагнути й вижити, ось тут. 

Ніхто не знав цього, не бачив,  

Що так буває, у житті,  

Все пізнається в порівнянні,  

Свого буття, й на чужині. 

Усім хотілося додому,  

Зберегти в пам`яті своїй,  

Усе найкраще, миле теє,  

Все чим живеш ти, на війні. 

Хотілось ще побути вдома,  

Обнятись з друзями у сні,  

Згадати молодість, і в тому 

Вбачали умисел живий. 

Все що було раніше вдома,  

Вже не повернеться сюди,  

В оцю війну, де грязь і втома,  

Яку ми бачили вживу. 

В оцю війну, де друзі поруч,  

І кожен воїн ще і брат,  

Де незбагненне завжди поруч,  

І все живеє у сто крат. 

Хотілось бачити щось нове,  

В своєму, нашому житті,  

Свої непройдені дороги,  

Своє життя, і без війни. 

Всі були дружні, Бог це бачив,  

Єднав усіх нас у одне,  

Ріднішими були всі люди,  

В усьому світі, й на землі. 

І кожен знав, що їх надія,  

Всім жити мирно на землі,  

Лежить у серці, на погонах,  

Які покладено в душі. 

Зросли усі ми у загалі,  

Науки й мудрості війни,  

Ніхто не плакав, всі печалі,  

Прошли між нами, у душі. 

Учились ми робити справу,  

Військову, навчену в бою,  

І боронити ми державу,  

Готові вічно, до скону. 

Усе уміли, все ми знали,  

Готові були все віддать,  

За перемогу над врагами,  

І вміли всіх ми захищать. 

Відважні, мудрі й молодії,  

Готові це життя пройти,  

І з честю й славою своєю,  

І зберегти спокій землі. 

А як настав час розлітатись,  

Всі були дружні, як одне,  

І вірили у братство свято,  

Ми були кращі, понад все. 

Багато хто пройшов дорогу,  

Військову й праведну свою,  

Але залишились тривоги,  

В нашому серці, назавжди. 

Київ, 15.09.2020