Нерви витягує похмурого дня депресняк.
Сіро і кволо, безпомічно я віддаюся буденному зреченню.
Марно зібрати желейні думки у єдиний кулак,
І сформувати із слів розповзаючих речення.
Чого не торкнешся, бридке, без об’ємної форми.
Холодна вода розчиняє повільно тягучість і слиз,
Від ломоти і дрижання приходжу поволі до тями.
Поставивши чайник чекаю поки не закипить.
Зберу, що залишилось від учорашніх утіх,
Змішавши усе заллю крутим кип’ятком.
Виллю у себе це пійло і вийду у двір,
Де не депресивний собака махає хвостом.
Дрогобич, 2011
