02.08.2011 00:00
-
5861
    
  21 | 28  
 © Оля Стасюк

Ольга у Константинополі

Ольга у Константинополі

Історичне оповідання про наймудрішу правительку слов`ян і те, як вона виявила мудрість в Царгороді

"Княгиня Ольга - моя улюблена історична героїня. А саме цей епізод з її життя подобається мені найбільше. Тут вона показала і мудрість, і незнищенність її пам`яті про загиблого чоловіка, і любов до рідної землі, і вірність... А ще - принесла нову віру.
Для тих, хто не дуже пам"ятає історію з шкільної лави і для знавців української історії теж..."
Від Автора

Княгиня Ольга стояла на березі моря і згадувала. Згадувала рідну Київську Русь, що залишилася далеко за морем, згадувала рідні села, міста, поля, вкриті золотою пшеницею чи високим житом, згадувала великі дрімучі ліси, зелені луки, степи, вкриті полином чи вигорілою сухою травою, безліч руських річок, серед них – найбільшу і найшановнішу, річку Дніпро. Згадувала і рідний Київ, такий близький серцю: ошатні будинки, зелені пагорби над Дніпром, привітних людей. Усміхнулася, згадавши сина Святослава: войовничого, хороброго п’ятнадцятирічного парубка, що змалку любив коней, зброю. «Гарний вояк буде!» - казали про нього старі воїни і усміхалися в сиві вуса. 

Тим часом сонце на очах піднімалося з моря. Його червоний диск осяяв холодні осінні морські хвилі і на них заграли ледь помітні ранкові відблиски. Море було надзвичайно спокійне і тихе. Ледь помітні хвильки одна за одною накочувались на берег. Вода була надзвичайно прозорою, навіть дрібні камінці добре проглядалися на глибині. Між ними плавали то табунці маленьких сріблястих риб, то шматочки зелених і коричневих водоростей. Ось безхмарне небо повністю спалахнуло. Сонце вже піднялось достатньо високо і почало пригрівати. 

Княгиня згадала і той день, коли дізналася про смерть чоловіка – князя Ігоря, і спохмурніла. Звичаї тих часів вимагали кровної помсти. Ольга змогла придушити повстання деревлян під проводом Мала, але з тих пір не вела жодних війн. Згадала і те, як встановлювала реформи, піднімала країну, і, разом з тим, сама ставила на ноги трирічного сина Святослава. Потім згадала, як довго налагоджувала стосунки з європейськими країнами, з сусідами. Саме тому вона вирушила до Константинополя. 

А ще Ольга хотіла більше дізнатися про християнство і, по можливості, охреститися. Вона вже давно розчарувалась в язичництві і шукала нової віри. До цих пір Ольга вивчала християнство. Вона дізналася, що у Києві вже правив князь-християнин Аскольд, але його вбили незадоволені язичники, які були проти релігійних реформ. Незважаючи на це, Ольга цікавилася християнством. Вона відчувала: це істинне, незмінне, вічне. 

Ольга згадала і кілька місяців, проведених на князівській лодії на шляху до Царгорода. Тоді вона познайомилась з Мирославою – донькою київського боярина. Княгиня посміхнулась, згадавши її чорні кіски, біле личко, густі брівки і сині оченята. 

Дівчинка була дуже цікавою, сама багато розповідала про свої минулі подорожі, сім’ю і братика Василька, що залишився у Києві. 

- Княгине! 

Ольга впізнала голос Мирослави і обернулася. Дівчинка підбігла до Ольги і звернулася до неї: 

- Княгине, потрібно іти готуватися до прийому в імператора. 

Ольга згадала, що на сьогодні, 9 вересня, заплановано перший прийом руського посольства в імператора Костянтина Багрянородного. 

- Гаразд, ходімо. 

Ось і довгоочікуваний прийом. Русичів здивував зал імператорських церемоній: чудові фрески, коштовне каміння, мармурові високі стіни, багато срібних і золотих виробів, що дивували майстерністю, зачаровували величчю, красою і розкішшю. 

Зал був розташований у найбільшому соборі Царгорода – Софійському. Імператор урочисто прийняв княгиню з усім її почтом.  

Ввечері княгиня сиділа біля вікна своєї світлиці і згадувала прийом. Найбільше здивувало її те, що імператор після усіх вирішених справ запропонував Ользі одружитися. Зараз княгиня думала, що відповісти. Вона не хотіла цього шлюбу, але також не хотіла зіпсувати стосунки між країнами. Княгиня ще не забула загиблого чоловіка і берегла його пам`ять. До того ж Ольга відразу зазначила, що християнин не може одружитися з язичницею, на що Костянтин відповів: 

- Так, я знаю. Але також мені відомо, що Ви, княгине, цікавитесь християнством. Тому Ви можете тут охреститися.  

Ольга дуже хотіла прийняти християнство. Але вона розуміла, що об’єднання країн не відбудеться. Буде поглинання однією країною іншої, і можливо, поглинутою буде Київська Русь. Раптом в голові княгині майнула цікава думка і вона негайно відіслала посла до імператора з відповіддю: 

- Я згодна. Проте за умови, що Ви, імператоре, будете моїм хрещеним батьком.  

Імператор відразу погодився і Ольга прийняла християнство. Але, коли посол від імператора прийшов до Ольги, вона відповіла з посмішкою: 

- За православними канонами весілля не вийде. Адже хрещений батько не може одружитися на хрещеній дочці. 

Імператор був справді здивований мудрістю княгині. 

Через деякий час Ольга вже пливла додому на князівській лодії. Вона стояла і знову дивилась, як з моря піднімається сонце. Княгиня розуміла, що русичів потрібно звернути на правильну дорогу, пояснити, що язичництво - не істинний шлях до пізнання чогось вищого, ніж просто світ навколо, і навернути країну в християнство. Але ще рано. Тому Ольга вирішила побудувати першу церкву та просто розповідати про нову віру. Можливо, пізніше один з князів, її наступник, охрестить Київську Русь. 

Так і станеться. Приїхавши в Київ, Ольга поставить першу церкву на могилі першого князя-християнина Аскольда. Її буде названо церквою Св. Миколи, адже це було християнським ім’ям князя. На прохання княгині германський імператор Оттон відішле до Київської  

Русі перших єпископів та священників. Важким ударом для Ольги буде те, що її син Святослав відкине християнство. Тоді Ольга розповідатиме про Христа внуку Володимиру і прищепить йому любов до цієї віри. Згодом той, коли виросте і стане князем, охреститься, наверне у християнство всю Київську Русь, де словами, а де силою охрестить народ, з тих пір будуватиме церкви, собори. Ольга не доживе до того щасливого дня, про який давно мріяла, всього два роки. Але здійсниться не одна її мрія: християнство пошириться на всі слов’янські держави, які постануть після Київської Русі. А в серцях людей навіки залишиться княгиня Ольга: вірна, мудра, свята. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 03.08.2011 21:19  © ... => Тетяна Чорновіл 

Та що Ви! Ви сама Толерантність з Великої Літери. Це я розумію все, як каже моя знайома, "китайським способом".

 03.08.2011 21:16  Тетяна Чорновіл => © 

Ради Бога. У спілкуванні народжується істина. Може я трохи й нарвано коментувала... Надалі будемо толерантнішими...

 03.08.2011 21:11  © ... => Тетяна Чорновіл 

Хто його випустить? Зараз історія цікавить тільки та, яка ЇМ потрібна. А щодо слова - вжевикреслила з тексту. Велике дякую за поради, підсказки, і коментар до коментаря. А то я вже дещо по-своєму сприйняла... Пробачте, коли що не так.

 03.08.2011 21:08  Тетяна Чорновіл => © 

Не в постаті справа а в подачі матеріалу. З історичними темами, на мою думку, треба бути обережнішим. Ти захоплюєшся Ольгою? Тим більше повинна показати сильні сторони цієї мужньої жінки. Ти тільки глянь: необережне слово "знищити" викликало у мене, читача не схильного до жорстокості, хвилю агресії... Все позитивне враз перекреслилось в моїх думках... Так не повинно бути. Я не проти Ольги, а за краще писання історичних творів. Думаю, ти ще навчишся! Зло бере за ті недолугі підручники, по яких навчають наших діток у школах! А може ти з часом напишеш кращий підручник з історії? Будемо чекати...

 03.08.2011 20:55  © ... 

Все таки мені подобається ця історична постать. Але мені цікаво було б знати думку інших.

 02.08.2011 18:25  © ... => Тетяна Чорновіл 

Однаково кожен має право на власну думку.


 02.08.2011 13:52  © ... => Тетяна Чорновіл 

Це не з підручника. Мені дуже жаль, що Ви не зрозуміли твір. Ольга не хотіла кровопролиття, тому й не стала відразу навертати усю країну в нову віру. Вона хотіла, щоб люди самі дійшли до цього. Так, вона була жорстокою щодо вбивців її чоловіка. Але також вона була мудрою правиптелькою, робила реформи, потрібні державі... А підручники... її не дуже любили особливо в радянському союзі, бо врона принесла віру, а всі вони були атеїстами. Вибачте, що зачепила таку проблемну тему, але своєї думки я не зміню. Хоча Вашу теж дуже поважаю.


 02.08.2011 07:11  Тетяна Чорновіл 

Мабуть тому, що ми завжди мали брехливі підручники історії, я звикла не довіряти їм і читати між рядками. Страшно подумати: правильна дорога - ЗНИЩИТИ язичництво! Знищити долі, залити кров"ю все навколо!... Так звикли фарисеї насаджувати релігію абсолютної любові. Не знаю, чи Христос погодився б на таке. Але, що Ольга була досить жорстокою пані, то це точно! Вибач, Олю, але на мою думку, щоб прославити у творі цю княгиню, потрібно щось хитріше, ніж фрази-штампи з підручника! Вважаю, твій кращий історичний твір ще попереду! Успіхів!