Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
02.08.2011 21:24П`єса
 
ПОДОЛЯНКА
00001
© Оля Стасюк

ПОДОЛЯНКА

Українська п’єса на 1 дію

Оля Стасюк
Опубліковано 02.08.2011 / 5698

Дійові особи: 

Богдан – заможний селянин. 

Горпина – його жінка. 

Ганна і Галина – їх дочки. 

Федір Гончук – київський купець. 

Іван – бідний конюх, коханий Галини. 

Старости, Селянки. 

Дія відбувається в селі на Поділлі. Довга вулиця край поля, на ній - хатинки, скирти сіна. 

ДІЯ 1
 

СЦЕНА 1
 

Ганна іде по вулиці з коромислом і відрами, підходить до однієї із скирт, ставить відра на землю, озирається. 

Ганна. От би тільки не побачив хто і матері не доніс.(дивиться на небо) От вже і місяць зійшов. Тільки б Іван не спізнився, а то попаде вдома. Ледве вирвалась на хвилинку – за водою начебто. 

Виходить з-за іншої скирти Іван. 

Іван. Ганночко! 

Ганна. (кидається до нього) Іване! Я так боялася, що ти не прийдеш! 

Іван. Як же не прийти! Я ж люблю тебе, Ганночко. А коли нам іще бачитися? Але – чому ти така сумна? 

Ганна. Ой, Іванчику, і не питай. Мати знов за обідом завели розмову про моє одруження.(плаче) Я не можу так! Чи ж будемо так до скону під скиртами зустрічатися? 

Іван. А за кого ж тебе віддати хочуть? 

Ганна. Та за багатія Пилипа… Кажуть, що він вже підстаркуватий, зате багатющий… Говорять, золото лопатами гребе.(обіймає Івана) Я не хочу за нього, не хочу! Один ти мені милий. 

Іван.(заспокоює її) Нічого, Ганночко, щось вигадаємо. 

Ганна.(плаче) Що? Мати моя вже тебе вигнала. Вона хоче багатого жениха. Їй інший не треба. А мені, окрім тебе. Ніякого не треба! 

Іван. Так давай втечемо разом! Будемо жити у мене в хижі. 

Ганна. А як знайдуть? 

Іван. Та вона ще мені від діда дісталась – в лісі дрімучому. Стара, та добра. Мало хто туди дорогу знає. Біжи зо мною, Ганночко! 

Ганна. Не можу, Іване, не можу. Матір, батька жаль. 

З-за сцени чути Голос Горпини: ” Ганно! Де ти запропастилася? ” 

Іван. От і кличуть тебе. Завтра прийдеш? 

Галина. Прийду, Іване, прийду! 

Галина біжить до однієї з хат. Іван ховається за скирту. 

СЦЕНА 2
 

Горпина й Ганна ідуть по вулиці з коромислами. Назустріч – Гончук. 

Гончук. Здорові були! 

Горпина. Здорові були, Федоре! Знову до нас, на Поділля? 

Гончук. Так, знову. Добре у вас тут. 

Горпина. Знову крам який привезли з Києва? 

Гончук. І крам привіз, і з Вами перекинутись словом. 

Горпина.(дає знак Ганні іти, зупиняється) То по якому ділу? 

Ганна іде зі сцени з коромислами. 

Гончук.(стишує голос) Та ось, женитися хочу. 

Горпина. Пора вже Вам. А чи в наших краях яку підібрали? Гарні в нас дівчата, як маківки. 

Гончук.(усміхається) Знаю, знаю. Всі подолянки – як писанки. От тільки Ваша Ганна мені пригляділась. Дасте за мене? 

Горпина. Побійтеся Бога, Федоре! Сміятися з нас? 

Гончук. І зовсім не сміюсь. Давно пора Ганні заміж – Галина ж давно Ваша вискочила, а менша! Люблю я Ганнусю. 

Горпина. Та чи сама погодиться? 

Гончук. А Ви умовте її. Ганна буде в золоті купатись, в срібло одягатись, їсти страви заморські і в самому Києві жити. А чим я не жених? В середу пришлю старостів. До побачення. 

Гончук іде зі сцени. 

Горпина. І справді, чим не жених? 

Зявляється Ганна з коромислами. 

Горпина. Вже набрала, доню? То й добре. Ходи-но сюди, побалакати з тобою треба. 

Ганна підходить до Горпини і ставить відра на землю.  

Горпина. Я вже давно говорила тобі про заміжжя. Чи до старості в дівках сидіть збираєшся? Чи за Іваном своїм сохнеш? 

Ганна. Сохнути – не сохну, а забути не можу. 

Горпина. То забудь. Такий жених за тебе сватався – куди твому Йвану? І вродливий, і багатий – за такого й не сором вийти. Кращий і за Пилипа. Федором звати, Гончуком. 

Ганна. Та куди я йому? На сміх тільки. Не піду за нього. 

Горпина. Та ні, справді хоче взяти, в Києві будеш жити. Подумай. Завтра одвіт дасиш, бо післязавтра – старостів чекатимемо. 

Ідуть зі сцени. 

СЦЕНА 3
 

Ніч. Вибігає Ганна до скирт. З-за однієї з них виходить Іван. 

Іван. Ганночко, що з тобою? 

Ганна.(плаче) Ой, Іванчику, тепер точно видадуть мене. Мати сказали завтра одвіт дати. Як же я не хочу за нього! Як мені з нелюбом жити? 

Іван. І хто ж жених? 

Ганна. Купець Гончук, що з Києва. 

Іван.(гнівно) Гончук? Та тому, що багатий, і хочуть видати. Він же старий, як шкапа. Не життя буде з ним, а мука. Люба, тікай зо мною.Коня добуду – і разом втечемо. 

Ганна. Як же добудеш? Коли втікати? Мені матір і батька жаль. 

Іван. А його не жаль? 

Ганна. Ні! Я за тобою – хоч на край світу. 

Іван. Позичу в брата коня. От тільки завтра не можу, бо старий конюх посилає в Хмельницький за кіньми. 

Ганна.(з плачем) Післязавтра – сватання! 

Іван. А ти вибіжи, мов на хвильку, - і поскачемо. У брата такий кінь, що не догонять. А батькам… Попрошу когось написати записку – от хоч би й побратима свого, Петра. Батько ж в тебе письменний, прочитає. Напише Петро, мов ти не любиш Гончука і того втікаєш. Он тебе вже кличуть, здається. 

Ганна. Добре. Прощай, Іванку! 

Обнімаються. Ганна біжить в один бік, Іван ховається за скиртами. 

СЦЕНА 4
 

Селянки і Горпина ідуть по вулиці з коромислами. 

Селянка1. От добрі в тебе огірки, Горпино! Де ж насіння брала? 

Горпина. А в Параски – тої, що коло річки живе. 

Селянка2. В знахарки? То вона, може, замовляла його. 

Горпина. Може, і замовляла, та огірки добрі-добрі. 

З’являється Гончук. 

Гончук. Здорові були! 

Селянки. Здорові були! 

Горпина. Здорові були, Федоре. 

Гончук. Я до Вас, Горпино. Говорили з Ганною? 

Горпина. Говорила, говорила. Спочатку відпиралася, потім згодилася. 

Гончук. От і добре. Завтра ждіть старостів. 

Гончук іде. 

Селянка1. То це правда, що Ганна заміж виходить і що завтра сватання?  

Горпина. Правда, правда. 

Селянка2. От теж – чоловік! Немає в Києві красунь – він до нас приїхав, у таку даль! 

Горпина. Значить, полюбилась Ганна йому. От і добре. 

З’являється Галина. 

Галина. Здорові були, матінко! 

Горпина. Здорова була, Галиночко. Як ти, чоловік твій? 

Галина. Семен знов у Крим, за сіллю поїхав, я – нічого, помаленьку. От тільки… Кажуть, Ганна заміж виходить? 

Горпина. Виходить, Галечко, виходить. За Гончука. 

Галина. Та він же багатий такий! І Ганну хоче взяти? 

Горпина. Каже, полюбилась дуже. 

Селянка2. А що Ганна? 

Горпина. Та ви ж чули тільки-но: спочатку відпиралася, мов Йвана ще не забула, а потім згодилася. 

Галина. А що Іван? Ні слуху ні духу? 

Горпина. Та з тих пір, як я його вигнала, і не чути його. Кажуть, живе десь в хатині в лісі і в конюшні служить. Та йому до Гончука, як до неба рачки! От Гончук – справжній жених. 

Галина. Коли ж сватання? Чи вже було? 

Горпина. Та ні, завтра тільки. Приходь до нас, Галечко. І ви приходьте.(до селянок) 

Галина. Прийду, мамо, прийду. 

Селянка1. І ми прийдемо. 

Ідуть зі сцени. 

СЦЕНА 5
 

Двір перед хатою Петренків. Вибігає Ганна у святковому одязі, вінку і з невеликим клуночком. Скидає вінок і кидає а ганок. Пильно дивиться на дорогу. 

Ганна. Де ж Іван? 

З-за тину крадькома з’являється Іван. 

Іван. Пішли! 

Ганна. Тихіше! А де кінь і записка? 

Іван.(виймає якийсь папірець) Ось записка.(кладе папірець на ганок) Коня я сховав тут недалеко. Пішли скоріше! 

Ганна і Іван втікають. За сценою чути шум, нерозбірливі голоси. Чується голос Горпини:”Ганно!” Згодом з хати виходять Горпина, Галина, Селянки. 

Горпина. Де ж це Ганна? 

Галина. Може, вона до річки пішла, по воду? 

Горпина. Та ні, коромисла тут, і відра. 

Селянка1. Може старостів стрічати, сусідонько? 

Селянка2. Це не по звичаю. 

Селянка1. А вона – молода, гаряча. Може, й вискочила, не подумавши. 

Входять Старости і Гончук в святковому вбранні. 

Староста1. Здорові були, Горпино! Щоб в Вас все було в хатині! 

Староста2. Щоб у Вас все було в полі, і у хліву, і в коморі! 

Горпина. Здрастуйте, здрастуйте. 

Гончук. А де ж хазяїн? 

Виходить Богдан, трохи напідпитку, з хати. 

Богдан. Здорові були, родичі! 

Горпина.(сердито, взявши руки в боки) Вже нализався? Та ще старости не ввійшли до хати, а ти п’яний, як порося! 

Богдан. Негоже нас, Петренків, п’яними свинями називати! (наче щось тихо каже Галині) Свині не п’яніють. 

Горпина. Та ну тебе1 і потерпіти до сватання не може! 

Гончук. А де ж наречена? 

Богдан. Засватана ще. 

Гончук.(гордо) Я вже вважаю Ганну нареченою. 

Селянка1. А ми думали, вона вас стрічати побігла. 

Староста1. Не стрічали. 

Селянка2. Може, розминулися – то зараз прибіжить. 

Горпина. Ну, заходьте в хату, гості любі. 

Всі збираються йти у хату. Раптом Гончук помічає вінок і папірець. 

Гончук. А що це за вінок? Часом не Ганна згубила? І папірець якийсь. 

Богдан піднімає папірець. 

Богдан.(читає) “ Прощайте, мамо й тату. Не люблю я Гончука і ніколи не любитиму. За мене не хвилюйтеся. Мені буде краще, ніж з Федором. ” Втекла все-таки! 

Галина. Як? Сама? 

Горпина. Та зрозуміло з ким, з Іваном своїм! 

Богдан. Я ж казав, що гарний парубок, а ти його вигнала! 

Горпина.(заштовхує його в хату) Іди проспися! 

Селянка2. Ой, лишенько! 

Гончук.(сердито, гнівно) Знайду – роздеру поганця! 

Горпина. Ага, шукайте тепер вітра в полі! Хтозна, де вони… (плаче) Хіба ж їй краще з тим голодранцем , ніж з Федором? 

Галина.(заспокоює її) Не плачте, мамо, все минеться. 

Гончук.(розводить руками) Ну й дівчата у вас! Таких в Києві немає! 

Галина. Та, може, Ви просто не знаєте таких. 

Гончук. Чого ж в вас такі, на Подолі? 

Богдан.(виходячи з хати, гордо) Ясно чого – подолянки! (начебто пошепки) Такий в нас характер. 

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
02.08.2011 Поезії / Вірш
Цвістиме хвощ
03.08.2011 Поезії / Вірш
Вічне слово
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
07.12.2016 © Титаренко Оксана Олександрівна / Мініатюра
Щастя
07.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Пілігрим
06.12.2016 © Ірина Мельничин / Новела
Ілюзії
05.12.2016 © Наталка Янушевич / Мініатюра
Думав "Чого тобі, жінко?"
05.12.2016 © Маріанна / Казка
Звір
Маленька віртуальна сцена
10.07.2011
Королівський цвіт
02.08.2011
ПОДОЛЯНКА
06.05.2012
Гроза
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 1 (МАКС. 5) Голосів: 1 (0+0+0+0+1)
Переглядів: 1283  Коментарів: 5
Тематика: П`єса, Подолянка
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 15.10.2011 15:35  © ... 

Спасибі за підтримку. У мене ще є один великий(правда, недодрукований) переспів "Слова о полку Ігоревім"(повний), думаю, виставлю колись, а  кому треба, зацікавляться.

 15.10.2011 15:31  Тетяна Чорновіл для © ... 

По моєму, виставляти все одно треба! Хоч побачиш, є шалений успіх чи нема, а то як зразу ставитимуть у театрі, то ще помідорами закидають! :))))) Це такий жарт. У мене недавно "загнувся" вінчестер, інформації не стало, а копія була давня! Добре, що я вірші виставляла на Пробу Пера, я потів їх собі переписувала з порталу. А декілька так і пропали - бо сумнівалася, виставляти їх, чи ні!

 15.10.2011 15:26  © ... для Тетяна Чорновіл 

Спасибі за підтримку! От скоро знову закінчу п"єсу, не знаю, чи виставляти, бо дві виставила, а ні рейтингу, ні коментів...

 15.10.2011 15:19  Тетяна Чорновіл для © ... 

П"єсу краще дивитися, а читати їх повинні фахівці! Але нічого, читачі твоєї п"єси ще попереду! І так 96 переглядів. Хоч половина, та прочитала. А ззовні коментарі не допускаються!

 15.10.2011 15:15  © ... 

Жаль, що п"єси не читаються.

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +7
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +51
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +36
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +87
ВИБІР ЧИТАЧІВ
29.08.2010 © Віта Демянюк
03.12.2011 © Т.Белімова
23.02.2013 © Тетяна Белімова
01.04.2012 © Каранда Галина
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
20.03.2015 © Вікторія Легль
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди