03.07.2009 00:00
-
554
    
  2 | 2  
 © Рыжая Бестыжая

Чорнота прийшла так непомітно, 

Але ж темряви я не боюсь! 

Вона ж прийшла так тихо й привітно, 

Що миттю стало моторошно... 

А потім... Спокій. І все зникло 

Залишилися тільки ми удвох 

Посеред темної абстракції розмов... 

Не видно нічогісінько навколо, 

Лиш очі, пронизані байдужістю, навпроти 

Чому ж так відчуттям скорботи 

Наповнилося серце вмить? 

Я бачу, як ти спиш, як думаєш, 

Радієш й злишся, як незнаєш 

Чого так раптом сталося з тобою... 

А я стою огорнута у саван з мрій... 

Чужих... Вже не моїх... Так склалося 

Що не піду з тобою далі я... 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!