Життя як пазли, відразу й не збереш.
Усі сегменти однаково подібні.
Не знаєш ще, куди його в тикнеш,
І кажеш: - хай іде усе до дідька.

Але щось муляє, оці ось два зійшлись.
А далі рамку викладеш поволі.
Яскраву плямку, то тут, то там знайдеш.
І не збагнеш що вже пройшло пів ночі.

А може пів життя, як у кого?
Складаються в одне розірвані сегменти,
Так начебто все наперед задумано було.
Упіймано-хвилюючі моменти.

Чим ближче до кінця, чіткіше розумієш,
Чому цей пазл не зміг зайти колись.
Його уже спокійно на завтра відкладаєш,
Безсонна ніч далася у знаки.

Вже зрозуміло чітко силует,
Лише місцями однотонні діри,
І не підказує уже чіткий сюжет
Куди цю безліч сірих днів втулити.

І крутиш, і вдивляєшся що сили
І розумієш згодом сірості штрихи.
Щасливі ви, якщо зуміли
Не розгубити пазли у своїм житті.

Жаль тих, хто кинув все на пів дорозі,
Їм можна якось ще допомогти.
Але зібрати два в один сюжети годі,
Не розумію тих, хто змішує картинки.

Дрогобич 2011

Рейтинг: Оцінка публікації Чудово Добре Посередньо Погано Ніяк

Рейтинг: Відсутній Переглядів: 157  Коментарів: 2 Тематика: Поема, життя

07.08.2011 © Толік Панасюк Сумує соняшник схиливши голову, Не бачив сонечка вже пару днів. Йому від суму того є боляче, Але він сильний, тому мовчить.... >>> 07.08.2011 © Толік Панасюк Серпень розпочався дощем 07.08.2011 © Толік Панасюк Маленькі пальчики по клавішах біжать