08.08.2011 12:37
-
412
    
  4 | 4  
 © Андрій Гагін

Хмаринка смутку

з рубрики / циклу «Зоряний пил. Ніч»

Хмаринка смутку налетіла 

Маленька крихта блідо - сіра. 

Сидить, її, згорнулася в душі 

Тримає міцно ті ключі - 

Якими радість десь закрила 

Насупилась, немов вітрила. 

Та їсть… росте… душа все кличе 

Але чомусь байдужі лиця.  

Стрибає в серці, немов блохи.  

Шкребеться. Де ж нарешті спокій. 


Тримала довго, зникли сили - 

Хвилини радості скосили. 

Хмаринка та, вся стала біла. 

Згоріла мить - й вона зотліла. 



30/07/2011

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 08.08.2013 10:27  Тадм 

гарно....

 08.08.2011 20:55  © ... => Тетяна Чорновіл 

Дякую, Тетяно! Не завжди він гарний. Це коли мить (як хмаринка)  і пройшов - буде від нього наука. А інколи він може й потопити.

 08.08.2011 14:01  Тетяна Чорновіл => © 

Смуток чомусь завжди гарний...