Осиротіла ніч
Тумани мряку стережуть,
Де леви тишу бережуть –
В останнім кроці заніміли.
В бетон живу залито суть,
Яку в сторіччях пронесуть –
Немов з пройдешнього, словесні стріли.
Ця Львівська муза – тиші спів,
Ковзнула тінь, комусь не вспів
Спізнілий хтось щось прошептати.
Біжить Підвальною до снів,
Чи страх, чи час лише підвів.
По швидше в люлю – гонь до хати.
Шукають кола нотки злі
Трамвайних шаф, що йдуть пусті
До перехрестя повертати.
Як коні змучені в селі,
Кудись повзуть сумні, одні,
Плетуться десь, щоб шкандибати.
Осиротила темінь шлях,
Десь тихо зойкнув сови птах –
З Підзамче сповз чумарний голос.
Понад будівель чорний дах
Із хмар безликих сіє страх
У тротуари, складені з брущатих полос.
