Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
13.08.2011 13:24Оповідання
Про літо  Про життя  Про добро  Про село  Про природу  
Грушка
20000
© Тетяна Чорновіл

Грушка

Тетяна Чорновіл
Опубліковано 13.08.2011 / 5818

Марія Гаврилівна жила в своїй старенькій хатині сама як палець. Чоловік пропав безвісти на війні, а вона так і не знайшла більше собі пари. З кожним роком ставала старішою, та вдивляючись у фото молодого чоловіка, вже й не чекала його з фронту. 

Біля самого порогу баби Марії, похилившись на хату, ріс великий горіх, і кожної осені старій доводилося збивати з даху стиглі горіхи довгою тичкою. Ще під тином притулилися три вишні, шовковиця серед двору та невеличкий гурток слив у кінці городу біля річечки. А от груші не було. Навіть дички не посадила замолоду у дворі. А тепер на старість чомусь шкодувала. 

Поїхала якось весною Марія на базар, попродала сякі-такі зимові запаси з льоху. І привезла з базару... деревце – грушку. Невеличку таку. Із струнким тоненьким стовбурцем і кількома розгалуженими гілочками догори. Отак! 

Дивувалися сусіди бабиній забаганці. Брали їх сумніви, чи доживе стара їсти грушок. Багато балачок велося довкола тієї грушки. Та не слухала баба Марія. 

– Не доживу їсти сама, то добрим людям заповім! – говорила найпащекуватішим.. 

Довго вибирала місце у дворі, та й посадила біля льоху, неподалік від куща жасмину. Забила кілочка і прив`язала маленьке деревце. 

Добре доглядала баба Марія свою грушку, наче донечку, якої у неї ніколи не було. Поливала, обкопувала, підживлювала… Виросла грушка славна. Як же раділа стара, коли якось весною рясно зацвіла її вихованка, обіцяючи своїй дбайливій господині скуштувати перших грушок. Той перший цвіт, звичайно, майже весь облетів, але все-таки залишились дві набубнявілі кульки. Росли вони, підростали, все більше нагадуючи формою груші. Баба Марія кожного дня клопоталася біля них, помічаючи найдрібніші деталі. 

– Ти ба! – дивувалися сусіди, – Таки діждала баба груш! 

Уже висіли великі, майже спілі, та все ще не наважувалася стара зірвати їх, відтягуючи таку бажану солодку мить.  

Того дня Марія так само рано вийшла з хатини і відразу пішла до грушки... Двох груш не було. Довго стояла біля деревця непорушно. Не могла вирішити, що їй робити. Не плакати ж, справді, через якісь там груші. Люди сміятимуться. Скажуть, що на старість з глузду з`їхала. Та й хіба ж уже така біда... Ще рік зачекає стара баба. Але все ж таки жаль. Розпитувала у сусідів. Ніхто нічого не бачив. Зграйка дітлахів гралася на вулиці у квача. 

– Ніхто не рвав моїх грушок? 

– Ні, не рвали, не їли, не знаємо!!! 

Та й пішла баба від дітвори, кинувши наостанок, що просто дуже хотіла скуштувати перших плодів, дізнатися, які вони, чекала цього часу аж цілих шість років.  

День проминув, як завжди, у турботах. Але вже не підходила баба до груші, бо не було чого підходити. А наступного ранку скоріше за звичкою таки підійшла до деревця. І остовпіла! На гілці висіли дві великі стиглі груші. Майже такі, як були, тільки трішки рум‘яніші. Та що це?!! Прив`язані білими нитками… Здивуванню баби Марії не було меж! Вона розгублено озирнулася на всі боки. З-за тину визирнув і знову заховався сусідський хлопчик Миколка. Чому це він підхопився так рано? Нехай бабі не спиться… 

– А йди-но сюди, Миколко!  

– Що, бабо Маріє? Ви хотіли дізнатися, які на смак ваші грушки? Точнісінько такі, як у Максименків, що за річкою живуть. Ще й солодші... 

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
12.08.2011 Поезії / Вірш
ПРАПОРУ
14.08.2011 Поезії / Вірш
Про нещасного кота
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
03.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Грудка
01.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Паморозь
30.11.2016 © роман-мтт / Нарис
Інженери всесвітів
29.11.2016 © Маріанна / Казка
Смолоскип
28.11.2016 © Меньшов Олександр / Роман
Світ таємничий, світ наш древній… (Частина 1. Осколки. Історія 2)
ПРОЗА
08.05.2010
Думки старого годинника
28.06.2011
Історії сміттєвого бачка (Віртуальна реальність)
13.08.2011
Грушка
26.08.2011
Шпигунські збори
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 2 (2+0+0+0+0)
Переглядів: 424  Коментарів: 12
Тематика: Оповідання, грушка, життя, літо, добро, природа, село
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 19.08.2011 14:54  Оля Стасюк для © ... 

Чудовий твір! Нарешті дочекалися новинок Вашої прози!

 13.08.2011 21:30  © ... для Тарас Іванів 

Побачимо... :)))))

 13.08.2011 21:28  Тарас Іванів 

Що ж Ви так швидко мого горобця поховали...))))

 13.08.2011 21:21  © ... для Тарас Іванів 

Не треба!!! Грушка в мене виставлена! А горобця, я зрозуміла, не буде....

 13.08.2011 21:18  Тарас Іванів 

Хочу грушку! Скільки днів чекати?)))

 13.08.2011 21:08  © ... для Тарас Іванів 

Ну все! Домовилися! Скільки днів чекати? :)))) Милий еротичний горобець! Але без смерті з косою :)))  Скільки днів чекати?

 13.08.2011 21:05  Тарас Іванів 

Можна і про горобця... напевно?

 13.08.2011 21:03  Тарас Іванів 

Для Вас пані Тетяно - любий каприз. Можна і лілію))) Та в редакції довго думають...)))

 13.08.2011 21:02  © ... для Тарас Іванів 

А! :)))) Лаятися в риму простіше?!!  Ітимете по вулиці, побачите, наприклад, горобця, що пасеться в спориші і спробуйте зліпити про нього щось чарівне, стовпчиків на шість!!! Позитивне! :)))

 13.08.2011 20:42  Тарас Іванів 

Ніколи б не подумав, що з теперішньої дзвінниці так тяжко написати щось миле, чи пак - еротичне)))))

 13.08.2011 20:38  © ... для Тарас Іванів 

Не бійтеся! Тут еротики не буде! :)))) Але я й не обіцяла....

 13.08.2011 20:35  Тарас Іванів 

А коли ж інтригуюче продовження? Не люблю серіали - вводять в часову залежність...)

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +33
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +84
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +77
ВИБІР ЧИТАЧІВ
12.04.2011 © Закохана
26.03.2012 © Піщук Катерина
09.12.2010 © Тундра
29.08.2010 © Віта Демянюк
20.03.2015 © Вікторія Легль
24.04.2013 © Тетяна Белімова
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди